Додатковий матеріал ««Помилки» на географічних картах Країна-«холод»»

«Помилки» на географічних картах

Країна-«холод»

Як розповідав відомий чілійський письменник Пабло Неруда, іспанські завойовники, загарбавши країну стародавніх інків Перу, вирушили до її південних кордонів. По дорозі поцікавились у міс¬цевих індіанців, вказуючи на південь у гори, що за країна лежить далі. Індіанці сприйняли це звертання як запитання про високогірні засніжені сусідні вершини і відповіли: «Там — чілі», тобто «там — холод». Гордовиті гідальго, не розуміючи добре їх мови, вирішили, що саме так і називається сусідня південна країна. З тих часів і з’явилася на карті Південної Америки нова країна — Чілі.

«Січнева річка»

Ще одну помилку на географічній карті допус¬тили португальці. Досліджуючи узбережжя Бра- зілії, експедиція Г. Куелью 1 січня 1502 р. відкрила невелику затоку, що глибоко врізалася в материк. Намагаючись якомога більше загарбати, португальці не утрудняли себе старанним дослідженням відкри¬тих земель, а тому помилково прийняли цю затоку за гирло великої річки. Неіснуюча річка дістала на¬зву Ріо-де-Жанейро, тобто «січнева річка». Згодом на берегах мальовничої затоки виникло велике місто. Воно успадкувало назву затоки.

«Країна льоду» і «зелена країна»

Острів Ісландія, одна п’ята частина території якого вкрита льодом, в перекладі з англійської на¬зивається «країною льоду». Але чому інша країна, де більше, ніж дев’ять десятих частин площі — льо¬дова поверхня, називається Гренландія, тобто «зе¬лена країна»? Загальний запас льоду тут такий ве¬ликий, що якби він весь одночасно розтанув, то рівень води в усіх океанах і морях підвищився б, за підрахунками вчених, на 8 м.

Наближаючись улітку 983 р. до берегів найбіль¬шого острова земної кулі, норманн Ейрік Рауді (Рудий) побачив після довгого блукання по нескінчен¬них просторах суворого океану зелений килим мохів і трав на його вільних від льоду південно- східних берегах. Він дуже зрадів цьому і назвав країну «зеленого», хоча правильніше було б назва¬ти «країною снігів».

Країна «лапоногих»

Пропливаючи у 1520 р. під час своєї кругосвітньої подорожі вздовж берегів Південної Америки, Фер- нан Магеллан побачив в її південній частині дуже високих людей, одягнених у шкури звірів; їх ноги, загорнені теж у шкури, нагадували великі лапи. Па¬тагонці, тобто «лапоногі», — так назвав цих не¬звичайних людей Магеллан. Назва поширилася на всю звужену південну частину материка Південної Америки, її стали називати Патагонією, тобто «країною лапоногих».

«Тепле озеро»

Серед високих засніжених хребтів Тянь-Шаню розкинулося мальовниче гірське озеро Іссик-Куль, що в перекладі з киргизької означає «тепле озеро». І справді, Іссик-Куль ніколи не замерзає, навіть у сильні морози. Однак вода в ньому дуже холодна. Що ж зумовлює її незамерзання? Довгий час вва¬жали, що на дно водойми виходять численні гарячі джерела. Але під час досліджень їх не виявили. Та вчені все-таки з’ясували причину незамерзання озера. Справа в тому, що завдяки великій глибині (понад 700 м) його солонувата вода, підігріта влітку гарячим сонячним промінням, охолоджується дуже повільно. Сильні зимові вітри переміщують її верхні шари і не дають озеру замерзнути.

Тому так і трапилось, що холодне озеро назване теплим.

«Масло масляне»

Один з найбільших півостровів Європи нази¬вається Балканським, так само, як і невисоке гірське пасмо, розташоване в його центральній ча¬стині на території Болгарії.

Ця назва порівняно недавно з’явилася на карті Європи внаслідок непорозуміння. До середини XIX століття географи мали досить приблизне уявлен¬ня про гірські хребти на півострові. Це було зумов¬лено напруженими відносинами між європейськи¬ми країнами і Туреччиною, під багатовіковим ярмом якої в той час перебували слов’янські наро¬ди, що населяють цю територію. Лише в 1859 р., ско-риставшись щойно укладеним союзом між Фран¬цією і Туреччиною, французький географ Амі Буе добився дозволу турецького уряду дослідити євро¬пейську частину тодішньої турецької імперії. Ніби охороняючи від бандитів, ученого супроводжував загін кавалерії. Коли дослідник перетнув рівнинні райони сучасної північної Болгарії і на горизонті побачив гори, він одразу спитав командира загону, як вони називаються. «Балкан» — почув у відповідь. Цю назву географ і наніс на карту. А в перекладі з турецької назва означає просто «гори». Отже, Бал- канські гори — це значить «гірські гори» (болгари називають їх Стара-Планіна, тобто «старі гори»). Виходить щось на зразок «масла масляного».

Різномовні рівнозначні повторення можна ви¬явити в назвах багатьох географічних об’єктів. Один лише короткий перелік їх зайняв би не одну сторінку. Хібінські гори, Карпати, Альпи, Апенні¬ни, Пеннінські гори, Піренеї — всі ці географічні назви та багато інших в перекладі на нашу мову означають «гірські гори». А назви таких голубих артерій, як Чу і Дон, а також Оріноко, Парана, Ганг та інші на своїх мовах означають просто «річка». Сахара, Гобі, Атакама в перекладі — «пустиня». Та є серед назв географічних об’єктів ще цікавіші, пря¬мо унікальні.

Так, у назві гір Нуратау (центральний Казах¬стан) навіть не двічі, а тричі повторюється слово «гори». Ще в давнину гори дістали свою назву від племені нура, що означає «гори». Згодом казахи додали до цієї назви «тау» — також «гори». Отже,

Нуратау в перекладі — «гори-гори».

В Англії є навіть населений пункт, назва якого складається з чотирьох рівнозначних понять, що означають «бугор» або «горб». Це Тор-пен-гоу- хилл. А в назві уральської річки Чусової тричі різними мовами повторюється слово «річка»: «чу-су-ва».