Додатковий матеріал «Назви попереджують і застерігають»

Опис документу:
Якщо сприймати географічні назви не за їх іншомовним і тому здебільшого екзотичним для нас звучанням, а за змістом, то можна взнати багато цікавого про той чи інший географічний об’єкт, про його природні особливості, чи про історію його відкриття.Джерело: інтернет-ресурси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Назви попереджують і застерігають

Якщо сприймати географічні назви не за їх іншомовним і тому здебільшого екзотичним для нас звучанням, а за змістом, то можна взнати багато цікавого про той чи інший географічний об’єкт, про його природні особливості, чи про історію його відкриття.

Деякі географічні назви ніби попереджують мандрівника, застерігають його від необачного вчинку.

Чому вони такі дивні, ці назви, хто і коли по¬значив їх на географічній карті? Далеко в глиб Індійського океану ніби грандіозний хвилеріз захо¬дить африканський півострів Сомалі з мисом Гвар- дафуй. Довгий час ця назва, що походить від португальського слова гаурдафу («стережись»), викликала жах навіть серед досвідчених моряків. Кого й чого саме повинен остерігатися той, хто до¬сягне цього мису?

У часи географічних відкриттів, коли люди ще дуже погано знали землю, майже до XV ст. було поширене твердження про існування десь на півдні жаркого поясу Землі, де вода в океані кипить, і жод¬ний корабель не може крізь нього пройти. Було ще застереження про страшний східний мис півостро¬ва Сомалі, де нібито є велика гора, складена з маг¬нітної руди. Вона «витягає» з корабля, що пропли¬ває поблизу, всі цвяхи та залізні частини, і його поглинає океанічна безодня.

З розширенням торговельних зв’язків кораблі різних країн в пошуках морського шляху до Індії пливли повз Африку, але ні на що подібне не на¬трапили. Це арабські купці, які довго тримали в своїх руках всю торгівлю між країнами Європи та Індії, щоб позбутись конкуренції, вигадували такі нісенітниці.

Боядор, чи мис Нун, в перекладі означають «ні». У далекому від нас XV ст. серед мореплавців навіть ходив вірш: «Хто поїде за мис Ні, той поверне або ні».

Сучасні географи, що вивчають історію гео¬графічних відкриттів, ніяк не можуть визначити місцезнаходження цих мисів.

Саме до таких «непривітних» мисів належав Мис Доброї Надії- Недаремно його спочатку назвали ми¬сом Бур. На східному узбережжі Африки є невели¬ка затока, що зветься Таджура. У перекладі з арабської ця назва означає «паща пекла». І хоч, зро- = зуміло, ні пекла, ні раю на Землі немає, вона все ж досить влучна. Уявіть собі куточок Аравійського моря з яскраво-синьою водою, що, здається, от-от , закипить під розпеченим сонячним промінням. З самого ранку термометр показує 30° у затінку... Ще добре, коли погода штильова. А іноді, коли протягом одного-двох місяців підряд дме з пустині гарячий і сухий з піском вітер хамсин, затока, облямована не¬високими, позбавленими будь-якої рослинності го¬рами із згладженими шпилями і справді нагадує розкриту пащу. І

Берег Скелетів. Цією похмурою і разом з тим таємничою назвою позначається берегова частина Наміб — пустині на південному заході Африки, розташованої між річками Кунене та Оранжевою. Справді, негостинні ці простори. Велика піщана пустиня майже позбавлена будь-якої рослинності. Об її неприступні скелясті береги розбилися чис¬ленні кораблі. Одинаків, яким пощастило дістатися до берега, поховала пустеля. Звідси й назва — Бе¬рег Скелетів, або ще й Берег Смерті. Та зараз ці непривітні назви змінила інша — Берег Алмазів, бо місцеві піски, як виявилось, пересипані алмаза¬ми.

Деякі географічні назви вдало підкреслюють особливості географічного об’єкта. Так, біля аляс- кинського узбережжя Північної Америки є кілька 318 скелястих островів, які мають дуже виразні іспанські назви: Альбреоло, що значить «дивись обома», Аларгате — «відступись», Кита Суєньо — «не спи». А на півдні материка Південної Америки розташований острів Десоласіон — «горе» та мис Пунто Мальдонато — «той, що спричинює нещас¬тя». Ви вже знаєте про Диявольський трикутник і Море Диявола, а чи відомо вам, що тривалий час на географічній карті були позначені і Острови Ди¬явола?

У 1502 р. іспанський мореплавець Бермудес відкрив серед Атлантичного океану велике скуп¬чення безлюдних островів, оточених рифами і міли¬нами, небезпечними для кораблів. Ледве обминув¬ши страшні місця, Бермудес назвав цей архіпелаг Островами Диявола.

Згодом ці підступні рифи і мілини стали причи¬ною першого заселення островів. У 1609 р. тут за¬гинув англійський корабель, що плив до Америки з групою європейських переселенців. Після катаст¬рофи люди з корабля змушені були оселитися на островах Диявола. Капітан Джордж Сомерс став першим губернатором цих островів. На превеликий подив колоністів, грунт на островах виявився дуже родючим, а океанічний клімат — м’яким і здоро¬вим, що зовсім не відповідало похмурій назві архі¬пелагу. Тому через деякий час їх стали називати Бермудськими, на честь їх першовідкривача.

На старих картах південне узбережжя Персь¬кої затоки називалось Піратським берегом. Піра¬тами тут називали самих господарів земель — арабів, які боронилися від європейських загарбників, що вивозили звідси перли та інші коштовності, награбовані на берегах моря казкового Син- бада-мореплавця, як звалася колись Перська за¬тока на сторінках «Тисячі і однієї ночі». Якщо вірити Шехерезаді, Синбад-мореплавець 7 раз вирушав звідси в далекі морські подорожі. Проте Синбад і гадки не мав, що в надрах узбережжя і на дні самої затоки криються незліченні скарби, значно більші

від тих, що їх привозив він з далеких мандрів до Індії та Китаю. Мова йде про «чорне золото» — на-

Одна з найбільших пустинь Центральної Азії називається Такла-Макан, що в перекладі із ста¬родавньої уйгурської мови означає «увійдеш — не вийдеш». Стародавні легенди розповідають про людей, які без вісті пропали серед цих неозорих пісків, про зруйновані міста та величезні скарби, поховані під їх руїнами. Навіть спеціально облад¬нані експедиції не наважувалися далеко загли¬битись в центр цього мертвого царства, що простяг¬нулося більш як на 1000 км із заходу на схід, та на 500 км з півночі на південь. Лише останнім часом

люди нарешті подолали велику пустиню і присту¬пили до вивчення її природних багатств. Уже відо¬мо, що надра Такла-Макан ховають в собі великі родовища нафти. Дашті-Маркох — прочитаєте ви на карті назву пустині на заході Афганістану. Це означає «покинь надію» —теж «перспективна» назва.

Є ще на географічній карті і такі назви, як До¬лина Смерті — улоговина між гірськими хребтами Панамінт на заході і Амаргоса на сході (плоскогір’я

Великий Басейн, США). Цей розпечений сонцем острів піщаної пустині міститься на 85 м нижче від рівня Світового океану. Влітку температура по¬вітря, насиченого шкідливими парами, ніколи не падає нижче 40°, а найбільша 57°, тобто не набагато поступається перед найвищою на земній кулі, зафіксованій в Африці. Пісок нагрівається до 85 і навіть 90°. У середині XIX століття тут загинула група золотошукачів. З тих часів пустиня і носить свою страшну назву. У 1966 р. французький офі¬цер Жан-П’єр Маркан за 10 діб подолав майже 200 км Долини Смерті, і був першим, хто живим по¬вернувся з пекла сипучих барханів.

А ось у Північній Індії розташована гірська ущелина. Називається вона Долиною Семи Смер¬тей. Кажуть, що звідси не поверталася жодна лю¬дина, яка туди потрапляла. Спеціальна експедиція індійських учених встановила, що тут водяться от¬руйні змії, росте багато рослин, які виділяють силь¬нодіючі шкідливі речовини, від яких люди часом не- притомніють і навіть помирають. Та особливо небезпечне озеро, розташоване в цій долині. За пев¬них умов воно може заповнити всю долину чадним газом і знищити все живе.

А от назва Долини Бісів, розташованої в півден¬но-східному передгір’ї Тянь Шаню, поблизу Тур- фанської западини, пов’язана з анекдотичним ви¬падком. Розповідають, що названа вона так після того, як колись страшенної сили ураган розмів тут великий караван із сріблом. Китайський імператор звелів покарати долину батогами і всі колодязі за¬сипати.

Застережливі назви мають і деякі гори. Ось взя¬ти хоча б такі гірські вершини Уралу, як Ямантау — «погана гора», Юрма — «не ходи», або Ушба в го¬рах Північного Кавказу, що означає «вертеп відьм». Такого самого змісту і назва Драконових гір у Південній Африці.

Ми розповіли, зрозуміло, лише про незначну кількість географічних назв, що попереджують і за¬стерігають. На географічних картах їх значно більше.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Основи комунікативної компетентності молодшого школяра. Практичні матеріали»
Мельничук Вікторія Олексіївна
30 годин
590 грн