Додатковий матеріал «Історія чашки кави»

Опис документу:
Кавові рослини — це вічнозелені дерева або кущі до 12 м заввишки, їх білі квіти нагадують жи¬молость, а плоди, схожі на великі вишні, мають по дві плескато-опуклі насінини, так звані кавові зер¬на. Батьківщина кави — місцевість Кафа у пів¬денній частині Ефіопії, в Африці.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Історія чашки кави

Кавові рослини — це вічнозелені дерева або кущі до 12 м заввишки, їх білі квіти нагадують жи¬молость, а плоди, схожі на великі вишні, мають по дві плескато-опуклі насінини, так звані кавові зер¬на. Батьківщина кави — місцевість Кафа у пів¬денній частині Ефіопії, в Африці. Звідси й її назва. Є різні легенди про те, як було відкрито тонізуючу властивість кави. За однією з них пастух, який пас кіз у гірській місцевості, помітив, що його кози чо¬мусь усю ніч не сплять, підстрибують. Як вияви¬лось, вони їли темно-зелене листя кущів, що росли поруч. Пастух розповів про це монахам розташо¬ваного поблизу монастиря. Вони запарили зірвані з кущів плоди. Вийшов приємний напій, що збадьо¬рив їх. Відтоді монахи стали пити його, щоб не за¬синати під час нічних молитов. Завезена до Аравії кава швидко поширилась. Особливо в її південно- західній частині — Йємені, у районі міста Моха. Інші країни не вирощували її до початку XVII ст. Арабські купці запевняли, що на тих, хто п’є каву, чекає рай. До того ж пити вино забороняла мусуль¬манська релігія, а цей напій приємно збуджував. По всій Аравії з’явилося багато кав’ярень. У них по¬давали тонізуюче питво. Крім цього, тут можна було зустріти знайомих, обмінятися новинами і відпочи¬ти.

Незабаром мусульманське духівництво, стур¬боване тим, що кав’ярні відвідують охочіше ніж мечеті, почало переслідувати всіх любителів тоні¬зуючого напою. «Пророк заборонив пити одурма¬нюючі напої»,— говорили вони. Та це не допомогло. Каву почали пити і в інших мусульманських краї¬нах — Ірані, Іраку, Туреччині, Єгипті. На початку XVII ст. каву почали вживати і в Європі. Торгівля нею приносила великі прибутки. Тому деякі дер¬жавні діячі поспішили встановити державну моно¬полію на каву. Першому це спало на думку прусь¬кому королю Фрідріху І, казна якого бідніла внаслідок численних воєн. Одночасно з декретом короля у містах Пруссії було введено спеціальну посаду нюхальника кави. Ці урядовці повинні були, походжаючи вулицями, вишукувати («винюху¬вати») нелегальні кавові сушарки. У самому центрі Талліна здіймається одна з його найвизначніших пам’яток старовинної архітектури — башта Кік-ін- де-кек, що означає «дивись у кухню», їй близько 500 років. Спеціальні стражники з верхнього шос¬того поверху башти оглядали дахи міських бу-динків і за димом, що виходив з димарів, визнача¬ли, де варять каву. Винуватців обкладали великим податком. Незабаром торговці вином і пивом у Європі стали побоюватися за свої прибутки: а що, коли всі питимуть тільки каву? Тому вони щедро заплатили місцевому духовенству, і те відразу ого¬лосило вживання «нехристиянського» напою вели¬ким гріхом. Одні з підкуплених газетярів паплюжи¬ли перші кав’ярні, називаючи їх зборищем змовників. Інші твердили, що кава викликає різні смертельні хвороби. Прихильники ж кави відсто¬ювали її користь, запевняючи, що шкідливим є чай, який на той час уже з’явився в Європі.

Своєрідним відгуком «кавових баталій» мину¬лого є, наприклад, «Кавова» кантата Йоганна-Се- бастьяна Баха. Нарешті у XVIII ст. шведський ко¬роль Густав III, щоб покінчити із суперечками про каву і чай, наказав зробити такий цікавий «дослід». Двом братам-близнюкам, засудженим до смертель¬ної кари, замінили вирок довічним ув’язненням, але з умовою, що одному з них щодня даватимуть ве¬лику порцію кави, а іншому — чаю. При цьому обом засудженим створили добрі умови. Два медики- професори уважно спостерігали, хто з в’язнів пер¬шим захворіє і помре, щоб, зрештою, встановити, який продукт шкідливий — кава чи чай. Але чека¬ти довелося дуже довго. Спочатку помер один про¬фесор, потім — другий, короля було вбито, а обид¬ва кандидати в мерці продовжували спокійно попивати свої «смертельні» дози чаю й кави. На¬решті, першим помер той, хто пив чай, але... у 83-річному віці. Нешкідливість напоїв очевидна. ] «Напій диявола» дістав папське благословіння і став цінним напоєм в європейських аристократичних салонах. Зараз кава культивується в тропічних країнах Африки, Азії й Америки. Найбільшу дер¬жаву Південної Америки — Бразілію часто назива¬ють «кавовою республікою», бо вона дає більшу ча¬стину світової продукції кави. На території Америки в центрі найбільшого кавового району Бразілії — місті Кампінас навіть споруджено пам’ятник каво¬вому дереву з нагоди 200-річчя його вирощування.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Стратегії профілактики та вчасного реагування на прояви суїцидальної поведінки неповнолітніх»
Мельничук Вікторія Олексіївна
36 годин
590 грн