Додатковий матеріал «Флібустьєрське море»

Опис документу:
Північні береги Південної Америки омиваються одним з найбільших морів земної кулі — Карибським. Море це розкинулося на великій площі між Центральною і Південною Америкою на заході і півдні, а також низкою Великих і Малих Антільських островів на півночі та сході.Джерело: інтернет-ресурси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Під ПРАПОРОМ «ВЕСЕЛИЙ РОДЖЕР»

Флібустьєрське море

Північні береги Південної Америки омиваються одним з найбільших морів земної кулі — Карибським. Море це розкинулося на великій площі між Центральною і Південною Америкою на заході і півдні, а також низкою Великих і Малих Антільських островів на півночі та сході. Своєю назвою воно зобов’язане великому і войовничому індіанському племені карибів, яке колись мешкало на його ма¬льовничих берегах, а пізніше майже повністю було винищене іспанськими і португальськими колоні¬заторами. До речі, саме в цих водах Данієль Дефо «розмістив» острів Робінзона Крузо.

Неофіційно Карибське море називали Флібу¬стьєрським. Флібустьєри в перекладі з французької — «пірати». Ця назва повертає нас до буремно¬го періоду ХУІ-ХУІІ ст., коли із завойованого іспанськими конкістадорами Нового Світу, як зва¬ли тоді Америку, пливли до Іспанії численні три¬щоглові судна — галеони з награбованими золотом, сріблом, перлами та дорогоцінними прикрасами.

За неповними відомостями, лише з територій поневолених держав інків та ацтеків, тобто із су¬часних Мексіки і Перу, з 1535 по 1660 рр. іспанці вивезли коштовностей на суму понад 2,5 млрд. доларів. Це більш як у два рази переважає вартість дорогоцінностей, видобутих в усіх рудниках так званого Старого Світу до середини XVIII ст.

Якщо на карті західної півкулі сполучити пря¬мою лінією найбільше місто Канади Монреаль з мисом Кабу-Фріу, розташованим поблизу колишньої столиці Бразілії Ріо-де-Жанейро, а Кабу-Фріу — з невеличким островом Кокос, що міститься в Тихо¬му океані на південний захід від Панами (Централь¬на Америка), а звідти провести ще одну лінію до Монреаля, то утвориться гігантський трикутник, названий істориками «Золотим» або «Трикутником Скарбів», бо саме ця територія була найбільш по¬грабованою. Переважна більшість обважнілих від коштовностей галеонів направлялась до Іспанії че¬рез простори Карибського моря, розташованого в самому центрі цього трикутника. Багато з них за¬тонуло тут чи то підлас жорстоких штормів, чи то потрапивши на численні коралові рифи, а ще більше в сутичках з дрібними, але хижими грабіж¬никами — піратами різних європейських держав. Саме тому Карибське море ще й понині називають морем скарбів.

Організаторами спустошливих грабежів були уряди Великобританії, Франції і Нідерландів, які спізнилися з відкриттям Нового Світу. Іспанські ж колонізатори, побоюючись конкуренції в прибут¬ковому грабежі місцевих народів, не визнавали за цими державами права створювати свої поселен¬ня у Вест-Індії і торгувати в цьому районі. Тому королі цих країн щедро видавали хижим лицарям наживи спеціальні грамоти на право захоплювати та грабувати судна країн, з якими вони воювали. Одержавши такі «свідоцтва», звичайно, за чималу платню, ці особи ставали розбійниками на законній підставі, їх називали каперами (від каперських свідоцтв) або королівськими піратами. Вони роз¬бійничали на морських дорогах під прапорами своїх держав. Половину награбованих коштовностей ка¬пери мали віддавати уряду, тобто в королівські ко¬мори та сейфи лондонських, паризьких та амстер¬дамських банків.

Найвідомішим з королівських піратів був Френсіс Дрейк. Ази грабіжницької справи він осяг¬нув у англійських піратів на просторах Карибського моря. Саме такий надійний виконавець піратських операцій в широких грабіжницьких масштабах і був потрібен королеві Єлизаветі для поповнення спус¬тошеної війнами королівської казни. 15 листопада 1577 р. Френсіс Дрейк, призначений адміралом анг-лійського флоту, на чолі п’яти добре споряджених і озброєних кораблів відправився з гавані Плімута в тривалий піратський рейд по іспанських тилах в Південній Америці. Та обставина, що війни між Ве¬ликобританією та Іспанією в той час не було, ні но- воспеченого адмірала, ні його вінценосну господар¬ку нітрохи не бентежила. Новими, тоді ще нікому невідомими шляхами, він обігнув материк Півден¬ної Америки і проник з Атлантичного океану в Ти¬хий, який іспанці вже з часів Магеллана звикли вва¬жати своїм «внутрішнім морем». З’явившись тут, як сніг на голову, Дрейк пограбував іспанські галеони, що стояли на рейдах біля портів Вальпараїсо, Ка¬льно, Гуаякіль та Акапулько, готові до відправки в Іспанію, і неначе розтанув серед океану. Щоб не зу¬стрітися з іспанськими ескадрами, що чекали на ньо¬го поблизу Магелланової протоки, Дрейк перетнув Тихий і Атлантичний океани, обігнув Африку і на уцілілій «Золотій лані» 26 вересня 1580 р. через Індійський океан повернувся до Плімута.

Це плавання, що тривало два роки і десять місяців, стало важливою подією в історії географі¬чних відкриттів. Пірат її королівської величності другим після експедиції Магеллана здійснив кру¬госвітню подорож. Він першим обійшов Південну Америку широкою протокою (пізніше названу його ім’ям), що відокремлює Вогняну Землю від Антар¬ктиди, і цим довів, що Вогняна Земля є островом, а не виступом невідомого південного материка, як досі вважали. Крім цього, Дрейк дослідив і наніс на географічну картґу частину західного узбережжя Північної Америки. Та не цим прославився Френсіс Дрейк серед трубадурів британського колоніаліз¬му. Піратська фірма, засновником і головним пай- щиком якої була... королева Єлизавета, одержала нечувані багатства. Незважаючи на обурення іспанського двора, що вимагав через свого посла в Лондоні повісити пірата і повернути награбовані ним скарби, королева присвоїла удачливому морсь¬кому грабіжнику вище шляхетне звання лицаря. Пірат Дрейк фактично відкрив історію бри¬танського колоніалізму, проклавши британським загарбникам нові шляхи через моря і океани.

Згодом на зміну королівським флібустьєрам — Дрейку, Дам’єру та Кевендишу — прийшли інші пірати. Об’єднавшись у велику групу, вони розміСТИЛИСЯ на острові Тортю (Тортуга), розташовано¬му в Карибському морі на північ від Гаїті. Його доб¬ре захищена бухта була зручним плацдармом для нападу на іспанський «золотий флот». Тортю на¬лежав тоді Франції, і через свого губернатора на острові французькі королі одержували від піратів неабиякі прибутки, а тому й сприяли розбою. Крім Тортю, подібні піратські колонії в різні часи знахо-дилися на острові Провіденсія, поблизу берегів Центральної Америки, та Невіс (група Малих ан- тільських островів), а з 1655 р., після захоплення Великобританією острова Ямайки, великим кублом англійських піратів стало одне з її портових міст Порт-Ройял. Коли ж землетрус у 1697 р. раптово опустив флібустьєрську «столицю» на дно моря, вони перенесли свій осередок на острів Нью-Про- віденс (у групі Багамських островів).

У другій половині XVII ст. піратство досягло найбільшого розквіту. Саме цей період і знайшов своє відображення в цілому ряді захоплюючих при¬годницьких романів Роберта Льюїса Стівенсона, Рафаеля Сабатіні, Генрі Райдера Хаггарда, капі¬тана Френсіса Маррієта, Джеймса Фенімора Купе- ра та інших письменників, які віддали щедру да¬нину романтиці чорного прапора. На жаль, «романтика» світанку колоніалізму була дуже сумнівною. Історики зазначають, що зловісні чорні прапори з черепом і схрещеними кістками, так звані «веселі Роджери», наводили тоді жах не лише на торговельні, а й на добре озброєні військові ко¬раблі. Лазурні води Флібустьєрського моря бороз¬нили судна під командою численних, відомих своєю жорстокістю піратських ватажків. Були тут і хижі французи Легран, Граммон і кривавий Олоне, гол¬ландці Ван Горн і Менсфельд, англійці Дженінгс, Девіс, Коксон і страхітливий та безпощадний Ед- вард Тіч на прізвисько «Чорна борода». Лютували тут навіть жінки Анна Боне та Мері Ред, але найбільш похмурою вдачею відзначився Генрі Морган.

Біографія цього піратського гросмейстера до¬сить цікава. Народився Генрі Морган у 1635 р. в родині багатого англійського землевласника. Ще юнаком його схопили пірати-работорговці і прода¬ли в рабство. Та через деякий час йому пощастило втекти в Порт-Ройял. Тут він потрапив до екіпажу голландського пірата Менсфельда, а після смерті останнього став його наступником. Морган був відо¬мий як ватажок бан^и найлютіших і найжорстокі- ших піратів, людей без роду і племені, так званих «морських дияволів». Кораблі Моргана, а їх у нього налічувалось 37, з гірляндами трупів на реях були грозою для всього басейну Карибського моря. Тільки за шість років банда Моргана пограбувала 22 міста, 25 поселень і 250 різних суден. За всі ці «подвиги» англійський король Карл II не тільки, подібно до Єлизавети, зробив пірата дворянином, а й призначив його губернатором багатого острова Ямайки. Звідси пірат-губернатор протягом бага¬тьох років чинив кривавий морський розбій, допов¬нюючи його работоргівлею.

У 1688 р. шляхетний лорд-пірат сер Генрі по¬мер і був з великими почестями похований у Порт- Ройялі... в церкві св. Катерини. Деяка частина награбованих ним багатств, за переказами, схована на різних островах Карибського моря та в інших місцях, що й понині не дає спокою численним мис¬ливцям за піратськими скарбами. Чимало коштов¬ностей Моргана перейшло до його родичів, які не¬забаром переїхали з Ямайки на територію сучасних Сполучених Штатів. Від цього жорстокого пірата веде свій рід відома родина американських мільяр-дерів, одна з найбагатших на земній кулі.

Сучасні Моргани навіть пишаються цими ро¬динними зв’язками: свою розкішну яхту вони на¬звали «Корсар» — останнє піратське судно, на яко¬му плавав їх улюблений розбійницький предок.

Після Моргана «золотий вік» морського розбою пішов на спад.

І хоч піратство з осередком у Флібустьєрському морі тривало протягом всього наступного XVIII ст., великі європейські держави вже не потребували послуг своїх чорнопрапорних спільників. Навпаки, відібравши від Іспанії частину її американських во¬лодінь, вони дістали змогу безпосередньо грабува¬ти народи цієї частини світу. Тепер піратство їм лише заважало, і вони вступили в боротьбу зі свої-ми колишніми союзниками.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
4
міс.
2
1
дн.
1
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!