Додатковий матеріал до уроку «Назви-подарунки»

Опис документу:
Багато географічних назв утворено від власних імен. Безумовно, переважна більшість політичних діячів, дослідників, мандрівників та мореплавців, чиї імена увічнені на географічній карті, своїм нео¬ціненним внеском у науку і культуру заслуговує на вічну пам’ять вдячних нащадків. Джерело: інтернет-ресурси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Назви-подарунки

Багато географічних назв утворено від власних імен. Безумовно, переважна більшість політичних діячів, дослідників, мандрівників та мореплавців, чиї імена увічнені на географічній карті, своїм нео¬ціненним внеском у науку і культуру заслуговує на вічну пам’ять вдячних нащадків. Та деякі геогра¬фічні назви носять імена випадкових людей, які не мали ніякого відношення до історії географічних досліджень, але з різних обст^иц і міркувань, з ласки деяких мандрівників міцно закріпилися на географічній карті. Такі географічні назви, що ви¬никали на карті в різні часи, є не що інше, як своєрідні подарунки окремим особам. Чи відомо вам, наприклад, як називають найвищу гірську вершину земної кулі на англійських картах? Ши¬роковживаної назви Джомолунгма ви там не знай¬дете. Замість неї прочитаєте — «Еверест». Це ти¬пова назва-подарунок. Полковник Джон Еверест —чиновник, який у середині минулого століття очо- лював англійське топографічне управління. Його підлеглі працювали над визначенням висот у Гіма¬лаях, а сам полковник ніколи не бував на півост¬рові Індостані і не бачив свою величезну «тезку». Адже, як писали в ті часи деякі учені, він мав спра¬ву не з горами, а з паперами. У 1954 р. англійські географи хотіли «передарувати» цю гору нинішній королеві, тобто назвати її піком Єлизавети, та ос¬тання, що робить їй честь, не погодилася прийняти подарунок. Біля південних берегів Австралії розташований великий острів — Тасманія. Протя¬гом тривалого часу на географічних картах він мав назву Ван-Діменова Земля, хоч відкрив її голлан¬дський капітан Абель Тасман. Справа в тому, що цей талановитий, але бідний моряк насмілився по¬кохати дочку такої*багатої і вельможної особи, як сам губернатор Нідерландської Ост-Індії Ван- Дімен, і навіть просив її руки. Намагаючись назав¬жди позбавитись «зухвалого злидаря», губернатор послав його в небезпечну і тривалу подорож на роз¬шуки невідомого Південного материка у водах Ти¬хого та Індійського океанів. З порту Батавія (Джа¬карта), що міститься на північному заході острова Ява, Тасман вирушив через Індійський океан на південь до 40 паралелі, а потім тривалий час плив на схід. І ось моряки побачили одягнені в зелені бар¬ви гористі береги якоїсь землі. Тасман назвав її Ван- Діменовою Землею. Однак дослідити її капітану не довелося: серед марновірних матросів пройшла чутка, ніби вони досягли країни, населеної злими велетнями. Прийшлося плисти далі. Через 10 днів шляху на горизонті показалася нова земля, яку, як і попередню, Тасман прийняв за північні береги розшукуваної Південної Землі (насправді ж це була Нова Зеландія). Досягнувши її північного мису, Тас¬ман назвав його на честь своєї коханої мисом Марії Ван-Дімен. Під час цієї подорожі, яка зробила ніко¬му невідомого моряка одним з найвидатніших мо¬реплавців земної кулі, Тасман відкрив також кілька великих архіпелагів у Тихому океані. Однак губер¬натор так і не віддав за нього свою доньку, не ба¬жаючи поріднитися з людиною простого походжен¬ня. Ван-Діменова Земля понад 150 років вважалася південним півостровом австралійського материка. І лише в кінці XVIII ст. було встановлено, що це острів, віддалений від материка вузькою протокою. У середині XIX століття помилку, нарешті, випра-вили, і тепер ми читаємо: «острів Тасманія». А на¬зва мису Марії Ван-Дімен (п-в Мелвілл) залиши¬лася на згадку про нещасливе кохання великого мореплавця.

Багато подібних назв ще й досі є на географічній карті Австралії. Так, у південний берег материка глибоко врізується вузька затока Спенсера. Капі¬тан М. Фліндерс, який відкрив її в 1802 р., назвав затоку на честь високого начальника в морському міністерстві, такого самого як і Сент-Вінсент, чиє ім’я (щоб не образити і не нажити ворога) Фліндерс дав сусідній затоці. Південний півострів цього ма-терика Вільсонс-Промонторі, названий на честь англійського вельможі «есквайра в Лондоні». Що ж до протилежного, північного півострова Кейп-Йорк і мису Йорк, то їх назва також «подарована» одному з діячів морського міністерства. А річку Мур¬рей названо ім’ям Георга Мурра—керівника імперського геологічного управління. Багато незас- лужених назв і на південному материку, так довго розшукуваному і в січні 1820 р. відкритому російсь¬кими мореплавцями Ф.Ф.Беллінсгаузеном і М.П.Лазаревим. Йдеться про Антарктиду. Погля¬неш на її карту і ніби потрапляєш у якийсь серед¬ньовічний палац. Тут є і півострів (короля) Едуар- да VII, і Земля (німецького кайзера) Вільгельма II, а також Земля Вікторії, Королеви Мод тощо. Що ж до принцес і принців, то їх «володінь» ще більше: є тут Береги Принца Харальда, принцеси Марти, принцеси Ранхільди, принцеси Астрід та ін. Зро¬зуміло, ніхто з цих коронованих осіб не лише не до¬сліджував, але й не бував на льодовому материку. Ці географічні назви — своєрідні подарунки. Подібні є й в інших частинах світу. Наприклад, за¬тока Принцеси Шарлоти, бухта Принца Фредері- ка (Австралія), мис Принца Уельського (Аляска, США), що повинен був би зватися мисом Федорова і Гвоздьова — його першовідкривачів і т. д.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Основи комунікативної компетентності молодшого школяра. Практичні матеріали»
Мельничук Вікторія Олексіївна
30 годин
590 грн