Дипломна робота "Залучення дітей молодшого шкільного віку до творчості»,

Опис документу:
На мою думку вона є актуальною в теперішньому часі. Адже, для сучасних дітей комп’ютер став невід’ємною частиною їхнього дитинства. Ще два роки тому облетіло весь світ та зібрало понад 62 тисячі переглядів відео з однорічною дівчинкою, котра намагається погортати глянцевий журнал так, наче це планшет. А коли у неї це не виходить, то дитина думає, що він зламався.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………2

Розділ І.

1.1.Характеристика молодшого шкільного віку,психологічна підготовка учнівдо праці та позакласної роботи з технічної творчості…………………3

1.2.Суть технічної творчості учнів та її значення……………………………20

1.3.Форми позакласної роботи………………………………………………..23

1.4.Особливості технічної творчості на уроках праці в початкових класах……………………………………………………………………………24

Розділ ІІ. Методика проведенн занять з технічної творчості в початкових класах.

2.1. Організація занять………………………………………………………….26

2.2. Завдання позакласної роботи………………………………….…………..28

2.3. Суть позакласної роботи та її планування…………….…………….........31

Висновки…………………………………………………………………………33

Додатки (Розміщені на окремих сторінках).

Література……………….……………………………………………………….37

Вступ.

Тему для курсової роботи я обрала таку :«Залучення дітей молодшого шкільного віку до творчості», на мою думку вона є актуальною в теперішньому часі. Адже, для сучасних дітей комп’ютер став невід’ємною частиною їхнього дитинства. Ще два роки тому облетіло весь світ та зібрало понад 62 тисячі переглядів відео з однорічною дівчинкою, котра намагається погортати глянцевий журнал так, наче це планшет. А коли у неї це не виходить, то дитина думає, що він зламався. Отак наші діточки вже від народження знають, як користуватися складною технікою, а от газетами, журналами чи книжками - не дуже. Вони ще не вміють читати, проте вже знають, як увімкнути комп’ютер і знайти там якусь гру.Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо,дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогрессувиникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними - нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше –періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті - інтернет.Сьогодні світ заполонили комп’ютери. Даний матеріал містить цікаву інформацію про комп’ютер, його позитивний та негативний вплив на людину ідитину, зокрема.Комп’ютери почали активно застосовуватися після Другої світової війни.До 1960 року в усьому світі використовувалося не більше 7 тис. комп’ютерів. У1993 році настав історичний перелом, коли вперше обсяг виробництваперсональних комп’ютерів перевищив обсяг виробництва легкових автомобіліві досяг 35,4 мільйона одиниць.Де застосовується комп’ютер? В установах, банках, школах, лікарнях, упобуті. Сучасний комп’ютер пише музику і вірші, малює, грає у шахи,розмовляє. Наприкінці ХХ століття створюються комп’ютери, які вміщуютьсяна долоні і дуже прості в користуванні. вим замовленням квитків тощо.

А тому при роботі з комп’ютером необхідно дотримуватись таких правил безпеки:

  • комп’ютер потрібно розташовувати в кутку чи задньою стінкою до

стіни;

  • у приміщенні, де працює комп’ютер, необхідне щоденне вологе

прибирання;

  • до і після роботи на комп’ютері слід протирати екран спеціальними

серветками;

  • вважають, що наші зелені друзі – кактуси – також допомагають

зменшити негативний вплив комп’ютера;

  • під час грози обов’язково вимикайте комп’ютер;

  • не забувайте частіше провітрювати кімнату.

Отже, головне завдання полягає у вихованні творчої особистості ,свідомого ставлення до праці. Бо починаючи з початкових класів ,в учнів повинні закладатись основи трудової підготовки ,в процесі якої вони оволодіють необхідними в житті елементами ручної роботи з різними матеріалами.(Див. додаток1)

Розділ І.

    1. Характеристика молодшого шкільного віку,психологічна підготовка учнівдо праці та позакласної роботи з технічної творчості.

Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку - навчанням у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція. Молодшими школярами вважають дітей віком від шести до одинадцять років, які навчаються у 1-4 класах сучасної школи.Домінуючою функцією в молодшому шкільному віці стає мислення. Завдяки цьому інтенсивно розвиваються, перебудовуються самі розумові процеси і, з іншого боку від інтелекту залежить розвиток інших психічних функцій. 

Якщо в перші 2 роки навчання діти багато працюють з наочними зразками, то в наступних класах обсяг такого роду занять скорочується. Наприкінці молодшого шкільного віку виявляються індивідуальні відмінності: серед дітей виділяються групи "теоретиків", які вирішують навчальні завдання в словесному плані, "практиків", яким потрібна опора на наочність, і "художників" з яскравим образним мисленням.

На початку молодшого шкільного віку сприйняттяне достатньо розвинене. Через це дитина іноді плутає схожі по написанню букви іцифри (наприклад 9 і 6).

Розвивається в двох напрями: довільності і свідомості. Діти мимоволі запам'ятовують навчальний матеріал, який викликає у них інтерес, піднесений в ігровій формі, пов'язаний з яскравими наочними посібниками. Але, на відміну від дошкільнят вони здатні цілеспрямовано, осисленно запам'ятовувати матеріал, їм не цікавий.

Молодші школярі мають гарну механічну пам'ять.  Багато механічно заучуютьучбові тексти, що приводить до значних труднощів в середніх класах. Удосконалення смислової пам'яті в цьому віці дає можливість освоїти широке коло способів запам'ятовування. Коли дитина осмислює навчальний матеріал, розуміє його, він його одночасно і запам'ятовує.

Без достатньоїсформованості цієї функції процеснавчання неможливий. У навчальній діяльності розвивається довільна увагадитини. Контроль над процесом своєї діяльності і є, власне, довільна увага дитини. Різні діти уважні по-різному, ці властивості розвиваються не однаковою мірою, створюючи індивідуальні варіанти.Пізнавальна активність дитини, спрямована на обстеження навколишнього світу, організує його увага на досліджуваних об'єктах досить довго, поки не висохне інтерес. Якщо шести-семирічна дитина зайнята важливої ​​для нього грою, то вона, не відволікаючись, може грати два, а то і три години. Так само довго він може бути зосереджений і на продуктивній діяльності: малюванні, конструюванні, виготовленні значимих для нього виробів. Однак такі результати зосередження уваги - наслідок інтересу до того, чим зайнята дитина. Він же буде нудитися, відволікатися і почувати себе зовсім нещасливим, якщо треба бути уважним у тій діяльності, яка йому байдужа або зовсім не подобається.

У молодшому шкільному віці дитина у своїй уяві вже може створювати найрізноманітніші ситуації. Формуючись в ігрових заміщених одних предметів іншими, уява переходить і в інші види діяльності. Дитина, зазнаючи труднощі в реальному житті, сприймаючи свою особисту ситуацію як безвихідну, може піти в уявний світ. Розвиток особистості, продовжується в молодшому шкільному віці. Але молодший школяр знаходиться в інших умовах - він включений в суспільно значиму навчальну діяльність, результати якої високо або низько оцінюються близькими, дорослими. Від ​​шкільної успішності, оцінки дитини,безпосередньо залежить в цей період розвиток її особистості.

У віці семи-одинадцяти років дитина починає розуміти, що вона представляє собою якусь індивідуальність, яка, безумовно, піддається соціальним впливам. Учень знає, що він зобов'язаний вчитися і в процесі навчання змінювати себе, привласнюючи колективні знаки колективні поняття, знання та ідеї, які існують в суспільстві, систему соціальних очікувань щодо поведінки і ціннісних орієнтації. У той же час він знає, що відрізняється від інших і переживає свою унікальність, прагнучи утвердити себе серед дорослих і однолітків. Прагнення до самоствердження стимулює дитину до нормативного поводження, до того, щоб дорослі підтвердили його гідність.Однак прагнення до самоствердження в тому випадку, якщо дитина не здатна або не може виконувати те, що від нього очікують. Проте, в цілому, домагання на визнання його близьких, однолітків, і вчителів спонукає дитину до розвитку довільності, цілеспрямованості, навичок самоконтролю і самооцінки.Дитина в молодшому шкільному віці оволодіває своєю поведінкою. Все це пов'язано з тим, що молодший школяр більш точно осягає норми веління, вироблені суспільством. Ці норми визначає поведінку і людини і характером її взаємовідносин з іншими людьми. Молодші школярі поступово оволодівають своєю поведінкою. Починаючи вже більш стримано виражати свої емоції-незадоволення, роздратування, заздрість.У цьому віці розвиваються вищі почуття: естетичні, соціальні. Особливу роль відіграє формування соціальних почуттів: почуття товариства, відповідальності, співчуття до горя навколишніх, обурення при несправедливості тощо.Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до негараздів і для особистості, і для суспільства. З цього приводу К.Ушинський писав: "Якби люди винайшли філософський камінь, то була б ще не велика: долото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує усе, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком затіняє всяку працю людини, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство".

У процесі фізичної праці в учнів розвивається мускулатура різних частин тіла, координація і точність рухів, зграбність, сила, витривалість. Праця сприяє їх розумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами праці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різними знаряддями праці, матеріалами, дізнаються, про їх призначення, збагачують свій словниковий запас.

Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління до праці – формування у нього почуття самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе. Як справедливо стверджує О.Вишневський, почуття самовідповідальності сприяє розвитку в характері людини таких необхідних для життя і діяльності рис, які підприємливість, ініціативність творчість. Коли ці риси "стають характерними для більшості людей, то суспільство має шанс досягнути господарського успіху і добробуту".Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах праці передусім у навчальній праці К. Ушинський наголошував, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці. Для багатьох учнів значно легше попрацювати фізично, ніж розв'язати математичну задачу або написати твір.

Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом своєї ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль. Для цього необхідно пробудити в учнів бажання вчитися, розвинути в них пізнавальні інтереси й дати їм можливість пізнати радість успіху в навчанні Складність розв'язання цього завдання в тому, що школярі не завжди відразу бачать результати навчальної праці.

Питання організації навчальної праці, здійснення виховання у процесі навчання розглядалися в розділі дидактики. Варто лише наголосити на важливості для навчальної пращ організації самостійного здобування учнями знані" формування у них пізнавальних інтересів, інтелектуальних умінь і навичок в активній пізнавальній діяльності за допомогою відомих методів і форм навчання.

Важлива складова системи трудового виховання — трудове навчання, що здійснюється від першого класу до закінчення школи. Його зміст визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного класу.

На першому етапі на уроках праці, які нерідко об'єднуються з уроками образотворчого мистецтва і стають уроками художньої праці, учні набувають елементарних навичок роботи з папером, картоном, пластиліном, природними матеріалами". Вони беруть участь у вирощуванні сільськогосподарських рослин на пришкільній ділянці, доглядають домашніх тварин квіти, ремонтують наочні посібники, виготовляють корисні речі, подарунки й іграшки для підшефного дитячого садка.

Така посильна суспільне корисна праця закладає основи любові до праці, вміння й бажання працювати власними руками, сприяє розвитку інтересів і захоплень, організації корисних занять у вільний час.

Трудове і початкове професійне навчання не визначають однозначно професійного спрямування юнаків і дівчат. Вони мають загальноосвітній, загально розвиваючий і політехнічний характер. Набутий учнями початковий практичний виробничий досвід допомагає їм краще зрозуміти свої здібності, нахили, інтереси й остаточно визначитись у виборі професії.

На всіх етапах трудового навчання вирішуються завдання трудового виховання: учнів озброюють технічними та сільськогосподарськими знаннями, у них формуються трудові вміння і навички, здійснюється психологічна та практична підготовка до праці й вибору професії.

Робота школярів у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках сприяє усвідомленню ними суспільної користі й виробничої значущості праці. Розмаїття видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх різнобічні задатки, нахили, інтереси, створити умови для вибору майбутньої професії.

В організації трудового навчання вагома роль належить особистому прикладу вчителя праці, його майстерності та культурі праці.

Складовою системи трудового виховання школярів є також організація їх су спільно корисної праці. За суспільною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільно корисну і побутову. Продуктивна праця спрямована на створення матеріальних цінностей, її організаційні форми на різних вікових етапах неоднакові.

Для молодших школярів продуктивна праця поєднується з грою, використовуються інструменти та обладнання, спеціально виготовлене для дітей. Підлітки і старші школярі працюють в однакових умовах з дорослими, користуються тими ж знаряддями праці. Вони самі отримують трудові завдання, планують і намічають порядок роботи, контролюють ЇЇ виконання й оцінюють результати.

Продуктивна праця учнів може бути організована в навчальних майстернях, коли виготовляється продукція на замовлення, на пришкільних ділянках, під час трудової виробничої практики на підприємствах сфери обслуговування, на фабриках і заводах, у сільськогосподарських спілках та ін.

Виховні можливості участі школярів у продуктивній праці виявляються у таких напрямах:

  • працюючи поруч з дорослими, учень прилучається до життя суспільства, набуває життєвого досвіду, досвіду спілкування у виробничій сфері, навчається ефективних прийомів виробничої діяльності;

  • виготовляючи продукцію власними руками, школяр відчуває, що він на щось здатний, з'являється впевненість у собі, у власних силах, а сам вигляд добре зробленої речі приносить естетичне задоволення;

  • плата за роботу переконує школяра в значущості його праці, самостійно зароблені гроші вчать бережливості, господарського підходу до організації власного життя, вміння співвідносити задоволення потреб з реальними можливостями;

  • продуктивна праця вдосконалює трудові вміння і навички, привчає до трудових зусиль, розвиває суспільну активність, волю й такі важливі риси характеру, як дисциплінованість, відповідальність, ініціатива, точність і ретельність.

Суспільна корисна праця учнів може виражатися у збиранні макулатури, лікарських рослин, дарів лісу, надання допомоги ветеранам війни і праці, хворим і людям похилого віку. Такій роботі надають змагального характеру, що пробуджує бажання дітей робити добрі справи не заради винагороди, а з усвідомлення необхідності робити людям добро. До суспільно корисної праці відносять і виготовлення іграшок для дошкільнят, створення і ремонт наочних посібників, упорядкування книжок у шкільній бібліотеці та ін.

Виховна цінність суспільне корисної праці в тому, що школярі вчаться безкорисливо робити добрі справи, усвідомлюють необхідність поєднання суспільних та особистих інтересів, міцніє почуття обов'язку перед людьми.

Важливою в системі трудового виховання є праця з побутового самообслуговування. Учні ремонтують навчальне обладнання, підтримують порядок і чистоту в класах, шкільних майстернях, рекреаціях, на шкільному подвір'ї. Вони вчаться працювати й цінувати працю дорослих, руками яких зведено шкільну будівлю, виготовлено меблі й навчальне обладнання, у них розвивається бережливе ставлення до створеного.

Роботу із самообслуговування учні мають виконувати і вдома (прибирання ліжка, чищення одягу і взуття, допомога старшим у прибиранні квартири, у приготуванні їжі, в заготівлі дров та ін.). В окремих сім'ях батьки оберігають дітей від домашньої роботи, роблять за них те, що вони спроможні зробити самі. В таких сім'ях виростають діти, які намагаються уникати фізичної праці, не вміють трудитися і не цінують працю інших.

Педагоги повинні допомогти батькам правильно організувати самообслуговування дітей в сім'ї. Одна з форм праці із самообслуговування — чергування учнів у класі та в школі, виконання різних організаторських функцій у класному і в загально шкільному колективі.

Завдання кожного виду праці — сприяти фізичному, розумовому і моральному вихованню школярів.

Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належним чином організована, тобто відповідати певним вимогам.

Праця має бути цілеспрямованою, тобто учні повинні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її результати. Кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від нього. Неусвідомлена праця не сприяє формуванню потреби в ній, любові до неї.

Працю учнів необхідно пов'язувати з їх навчальною роботою. Це означає, що, підбираючи об'єкти праці для учнів, слід надавати перевагу тим, які тісно пов'язані з їх навчальною роботою. Важливо домагатися, щоб трудова діяльність школярів сприяла практичному застосуванню і поглибленню знань, допомагала формуванню в них високих моральних якостей, підвищувала суспільну активність і сприяла підготовці до продуктивної праці в різних галузях виробництва. А.Макаренко стверджував, що праця без освіти, без політичного і морального виховання, що йдуть поряд, — нейтральний процес.

Виховна ефективність праці зростає за умови, що учні самі е її організаторами, а не лише виконавцями. Тому педагоги повинні залучати школярів до пошуків об'єктів праці, її планування та організації колективу на її виконання. У такому разі вихованці будуть зацікавлені у своєчасності та якості виконання трудових завдань, у них формуватиметься ініціативність, самостійність і відповідальність.

Виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок. Потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Для цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи їх участь у різних видах праці, мусять детально продумати її послідовність, усвідомити, якого виховного ефекту вони прагнуть досягти, пропонуючи дітям певний вид праці.

Праця має бути доступною. Непосильна праця породжує невпевненість учня у власних силах, небажання виконувати її. Якщо ж робота надто легка, не потребує певних зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконання і збільшуватися за обсягом у міру набуття школярем трудового досвіду. Учнів слід привчати завершувати почату справу, особливо у молодших класах.

Виховання любові до праці. Потребує підбору цікавих за змістом і методикою організації видів праці. Недоцільно пропонувати учням одноманітну, нетворчу працю. Проте їх слід психологічно готувати до того, що в житті нерідко доводиться виконувати й нецікаву роботу.

Організація праці учнів повинна ґрунтуватися на наукових засадах. Це сприяє формуванню у них культури праці, під якою розуміють продуманий порядок на робочому місці (раціональне розміщення інструменту, матеріалів, готової продукції), ефективне використання робочого часу, раціональних прийомів праці, економне витрачання матеріалів, електроенергії, естетичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо.

Учні мають навчитися працювати в колективі. У процесі колективної праці формуються певні взаємини між учнями, дух співробітництва, взаємодопомоги, товариськість, виробляється здатність до спільного трудового зусилля "Спільне трудове зусилля, робота в колективі, трудова допомога людей та постійна їх взаємна трудова залежність тільки й можуть створити правильне ставлення людей один до одного... любов і дружбу у відношенні до кожного трудівника, обурення і засудження у відношенні до лідера.

До людини, що ухиляється від праці. У трудовому зусиллі виховується не тільки робоча підготовка людини, але й підготовка товариша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, - це вже буде моральна підготовка".

Трудове виховання має спрямовуватися на формування творчого ставлення учнів до праці. Це можливо за умови, що людина любить працю, відчуває радість від неї, розуміє її корисність і необхідність, що праця стає для неї основною формою вияву таланту.

Вплив оцінки результатів праці школярів та ефективність трудового виховання. Участь вихованців у праці, досягнення ними певних трудових результатів викликає в них задоволення, радість і гордість за досягнуті успіхи, особисті й колективні. Педагог повинне не тільки порівняти й оцінити результати трудової діяльності окремих учнів, а й вказати при цьому на індивідуальні якості особистості, що сприяли їх досягненню. За таких умов учні намагаються працювати краще, прагнуть досягти високих результатів.

Критерієм трудової вихованості школярів є: висока особиста зацікавленість і продуктивність праці, відмінна якість продукції, трудова активність і творче, раціоналізаторське ставлення до процесу праці, трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна, працелюбство.

Лише творче ставлення до своєї праці може дати помітні досягнення у будь-якій галузі діяльності. Ми бачимо не на прикладах видатних діячів у галузі науки, мистецтва, виробництва
Підвищити продуктивність праці у галузі виробництва можна, застосовуючи нову техніку і технологію, а також впроваджуючи наукову організацію праці. Проте в усіх випадках важливим засобом просування вперед стає винахідництво та раціоналізація, за рахунок яких вдається досягти значної економії, значно підвищити продуктивність праці, піднести рівень якості продукції.
Розвитку винахідництва й раціоналізації на сучасних промислових підприємствах приділяється надзвичайно велика увага. Тут створені спеціальні бюро раціоналізації та винахідництва, у складі яких працюють досвідчені інженери. Завданих таких бюро - вишукувати "вузькі місця", тобто ті труднощі, що виникають у процесі роботи, і заохочувати учасників виробництва до їх подолання. Бюро раціоналізації та винахідництва розглядають усі пропозиції, які надходять до них, дають їм оцінку та рекомендують у разі потреби впроваджувати їх у виробництво. Раціоналізація та винахідництво стимулюються матеріально.
Проте за певних умов успіхи винахідників і раціоналізаторів могли б бути значно більшими, причому не останнє місце тут належить такій умові, як підготовка учнів до творчої праці в стінах школи.
Проведене в свій час опитування ряду керівників провідних промислових підприємств показало, що вони чекають від випускників школи, які приходять до них, насамперед бажання і деякого вміння творчо ставитись до своєї праці.
Таке бажання цілком зрозуміле. Адже включення робітників у винахідницьку і раціоналізаторську діяльність значно б полегшувалось і проходило більш ефективно, якби випускники школи, 18-річні дівчата та хлопці, ставали до робочого місця з бажанням критично аналізувати умови своєї діяльності, удосконалювати знаряддя праці, технологію виготовлення продукції ніщо, тобто якби вони були психологічно в якійсь мірі практично підготовлені до творчої праці.
Досвід роботи передових шкіл та численні дослідження свідчать про те, то підготовка учнів до творчої праці у процесі навчання в школі цілком можлива. Технічної творчість дітей має багато спільною з технічною творчістю дорослих і разом з тим характеризуватися своїми особливостями.
Вивчаючи сам процес технічної творчості, вчені поділяють його па окремі етани Французький психолог Ж. Рібо виділяв у процесі творчості три фази: визрівання ідеї, відкриття або винахід і перевірку.
Більш розгорнуту схему етапів винаходу запропонував американський психолог Росмен у своїй книзі "Психологія винахідника". У ній виділено сім етапів винаходу: 1) розуміння потреби винаходу; 2) аналіз ціп потреби; 3) ознайомлення з наявною інформацією; 4) формулювання всіх існуючих об'єктивних розв'язань; 5) критичний їх аналіз; 6) народження ідеї новою винаходу; 7) експериментальна перевірка її.
Російський психолог И.М. Якобсон у книзі "Процес творчої роботи винахідника" запропонував виділити такі стадії процесу винаходу: 1) період інтелектуальної творчої готовності; 2) усвідомлення потреби; 3) зародження ідеї - формулювання завдання; 4) стадія пошуків розв'язання; 5) одержання принципу винаходу; 6) перетворення принципу у схему; 7) стадія технічного оформлення та розгортання винаходу (креслення, розрахунки, модель, перевірка винаходу).
Отже, в розв'язанні питань про навчання технічної творчості методисти не мають ще докладних психологічних рекомендацій, що значно утруднює їхню роботу.
Розглянувши суть процесу технічної творчої діяльності у трактуванні психологів, перейдемо до питання, якого характеру трудову діяльність слід відносити до технічної творчості. Під технічною творчістю розуміють цілеспрямовану діяльність людини, яка завершується створенням чогось новою з метою удосконалення знарядь прані, технологічних процесів, планування праці, конструкції виробів тощо - нового, яке має суспільну цінність.
Як показують дослідження I.I. Смагіна, технічна творча діяльність дітей характеризується тими самими закономірностями, що й творча технічна діяльність дорослих людей, а саме: 1) все, що створюється дітьми, незалежно від суспільного значення наслідків праці, є результатом копіткої напруженої діяльності; 2) творча діяльність дітей наближається до творчої діяльності дорослих і за значенням у процесі її основних психічних компонентів; і) творча діяльність дітей характеризується тими самими станами, що й творча діяльність дорослих.
Поряд з цим вивчення наслідків творчої праці учнів показує, що і творча діяльність дітей мас ряд особливостей:
1. За невеликим винятком вони створюють нові продукти, що не мають суспільного значення, тобто створюють нове для себе, тим часом як суспільству не нове вже відомо. Отже, таке нове має суб'єктивний характер, проте з точки зору психології праця учнів не позбавляється при цьому творчого характеру, бо у процесі її діти роблять для себе відкриття. Для розвитку здібностей учнів, для навчання їх технічної творчості характер новизни (об'єктивний чи суб'єктивний) не має значення.
2. Навчальний характер дитячої технічної творчості висуває на перший план не результати творчої діяльності, а підготовку до неї в майбутньому у виробничих умовах. Основним джерелом творчої діяльності учнів має бути досвід, нагромаджений у цій галузі та переданий у доступній формі в процесі навчання.
3. Творча діяльність учнів відзначається нижчим рівнем самостійності
З наведених особливостей дитячої технічної творчої діяльності видно, що вона можлива лише при систематичному і цілеспрямованому педагогічному керівництві, а щоб воно досягли мети, потрібні певні умови:
1. Створення необхідної обстановки для самостійних дій учнів у процесі праці. Відоме положення про те, що формування всіх якостей та властивостей особистості відбувається в процесі діяльності, в однаковій мірі стосується і розвитку творчих сил та здібностей. При цьому діяльність для виконання цих завдань повинна забезпечувати досить високий рівень інтелектуальної активності. Це передбачає можливість для самостійних дій учнів у процесі праці. На заняттях у навчальних майстернях це завдання може бути успішно розв'язане способом формулювання трудових завдань, при якому виключається повна регламентація дій учнів.
2. Підведення учнів до творчої ідеї або пряма постановка перед ними творчих питань та завдань. П умовах діяльності людей у сфері матеріального виробництва творча ідея або завдання виникає під виливом запитів громадського життя, в нових продуктах праці. В умовах навчальної роботи на уроках праці учні також можуть в окремих випадках самостійно усвідомлювані наявність тих або інших завдань, розв'язання яких сприяє розвитку їх творчих сил та здібностей. Разом з тим переважній більшості учнів важко самостійно усвідомлювати такі завдання, а ті завдання, які перед ними постають, дуже часто мають випадковий характер. Тому учнів слід не тільки включати в діяльність, що містить в собі можливості до прояву самостійних дій, а й підводити їх до усвідомлення цієї можливості; стимулювати їх до того, щоб закладена у трудовому завданні можливість була ними використана.
3. Стимулювання учнів до мобілізації і застосування загальнотеоретичних та політехнічних знань для розв'язання творчих завдань. Як відомо, творча діяльність можлива на основі певних знань, умінь та навичок. Проте учні не завжди вміють застосовувати свої знання, на практиці, а отже, не завжди можуть самостійно долати труднощі у процесі виконання трудового завдання. Застосування різноманітних педагогічних прийомів повинно сприяти встановленню в учнів зв'язків між їхніми знаннями та завданнями, які треба розв'язати.
4. Застосування різних педагогічних прийомів стимулювання інтелектуальної активності учнів при виконанні
нимизавдань творчого характеру . Вивчення трудової діяльності учнів на уроках праці показало, що при додержанні зазначених вище трьох умов рівень активності учнів не завжди буває: однаковим, бо вони не завжди в однаковій мірі мобілізують свої психофізичні сили для розв'язання завдань і нормою характеру. Зокрема, учні середнього шкільного віку ще легко переключають свою увагу з одного предмета на інший, вольові дії в них імпульсивні, інтереси ще не досить сталі. Все це позначається на їхній діяльності. Застосування спеціальних педагогічних прийомів сприяє тому, що ці учні з більшим інтересом виконують завдання, стають уважнішими під час роботи, більше зусиль докладають для подолання труднощів, що виникають у процесі праці.
Необхідною умовою розвитку технічної творчості дітей є формування в них таких психологічних та інтелектуальних якостей, які дають, людині можливість швидко орієнтуватися в умовах сучасної техніки. У процесі творчої діяльності важливу роль відіграють і пізнавальні процеси, і потреби, і почуття, і вольові дії.
Пізнання починається з відчуттів та сприймань, розвиток яких дає можливість відбивати предмети та явища реальної дійсності у всій їх повноті та точності. У процесі технічної творчої діяльності в учнів виробляється вміння виділяти відчуття окремих якостей та властивостей матеріалів, сприймати конструктивні особливості деталей вузлів та виробів у цілому.
Виконуючи окремі операції з монтажу, налагодження, випробування виробів, учні ведуть спостереження та контроль безпосередньо "на око" або за допомогою контролюючих приладів. При цьому виробляється вміння правильно сприймати просторові відношення: відстані, величини, фігури, форми, що є важливим компонентом технічної діяльності учнів. Так, наприклад, окомір потрібний для розмічання, розташування деталей та їх монтажу, знаходження найкращої форми тощо. Всі учні у процесі роботи виконують багаторазові спостереження над матеріалом, інструментом, пристроєм, монтажем, прийомами роботи та ін.
Спостережливість - одна з основ творчої діяльності. Учні привчаються закріплювати результати спостережень, у формі короткого запису, схеми, малюнка, що допомагає краще зосереджувати увагу, підвищує почуття відповідальності, привчає до точності та самоконтролю, до "технічної зіркості".
У процесі технічної творчості розвивається увага учнів, бо їм доводиться планувати технологічний процес, зосереджувати свою увагу на будові деталей та вузлів виробу. їх взаємодії під час складання та налагоджування. Планування та виготовлення складніших виробів потребують особливої концентрації уваги з боку учнів. Концентрована увага необхідна, наприклад, під час виготовлення креслень, розмічання, складання схем, монтажу тощо. В інших випадках, навпаки, важливо вміти розподіляти увагу між кількома об'єктами, предметами та явищами (випробування моделей, перевірка роботи складного приладу чи апарата, де необхідно стежити одночасно за роботою і цілою виробу і його частин). Виконання деяких робіт потребує систематичного переключення уваги, наприклад, під час випробування керованих моделей, градуювання приладів, виконання лабораторних робіт, в роботі з навчаючими машинами та ін.
Надзвичайно велике значення для технічної творчості має сталість уваги. Учень повинен вміти зберігати інтенсивність своєї уваги до кінця виконання роботи, невідволікаючись сторонніми враженнями. Отже, учні вчаться вмінню своєчасно концентрувати, розподіляти та переключити увагу, зберігаючи її сталість, тобто вчаться володіти нею.У процесі технічної творчості можна створити спеціальну обстановку навчання, викликані інтерес та прагнення учнів удосконалювати спою діяльність. Позитивні, емоціональні реакції морального або естетичного характеру благотворно впливають на хід та результати навчального процесу. В ході тривалих занять вони можуть перетворюватись на сталі почуття, риси особистості. У процесі технічної творчості створюються умови для формування вольових якостей учнів, бо останнім доводиться зустрічатись і новими незвичайними умовами праці, їм доводиться зустрічатися і великими труднощами в роботі, терпіти часті невдачі в процесі виготовлення та налагодження виробів. Роботу доводять до кінця лише ті учні, які мають достатню силу волі, вміють терпляче, наполегливо добиватися своєї мети, долати труднощі в роботі, не пасувати перед невдачами.
Особливе місце й роль у творчості учнів належить технічному мисленню. Як вказує: ряд дослідників воно спрямоване на пізнання технічних та технологічних явищ і процесів, на пізнання суттєвих зв'язків між ними. Для технічного мислення характерні такі якості, як гнучкість, оперативність, активність у розв'язанні ряду спеціальних питань. Людина з розвиненим технічним мисленням володіє системою узагальнених знань, навичок, розуміє технічні взаємозв'язки конструкцій, функції окремих деталей учні, що володіють технічним мисленням, вміють легко читати креслення, визначаючи кількість деталей, з яких складатиметься виріб. Знаючи властивості оброблюваних матеріалів, вони вміють вибирати такі з них, які найбільше відповідають технічним умовам.

Отже, у процесі самостійного виконання трудових завдань у дітей виховується психологічна готовність та любов до праці. Трудове навчання здійснюється на уроках з усіх навчальних предметів, але особливе місце займають уроки трудового навчання. У вихованні у дітей працьовитості велика роль належить сімї. Якщо в сімї з повагою ставляться до праці,то і в дітей розвиваються ці позитивні риси,які впливають на виховання працьовитості. Головною метою трудової підготовки школярів на нинішньому етапі є – виховання творчої особистості, свідомого ставлення до неї.

    1. Суть технічної творчості учнів та її значення.

Технічна творчість сприяє також придбанню досвіду технічної творчої діяльності, що має величезне значення для формування особи. По-перше, він дозволяє на основі отриманих знань і умінь прививати нові. По-друге, досвід певною мірою зменшує вірогідність вибору помилкового шляху при рішенні технічних задач. По-третє, досвід сприяє виробленню умінь перенесення знань і умінь в нові умови застосування. В практиці творчої діяльності відомі багато випадків, коли складні технічні задачі розв'язувалися саме завдяки перенесенню досвіду рішення аналогічних задач.

Творча діяльність сприяє формуванню в школярів перетворюючого відношення до навколишньої дійсності. В людини, яка не займається творчою діяльністю, виробляється прихильність до загальноприйнятих поглядів і думок. На його сприйняття впливають звичні установки, оцінки і т.д. Це призводить до того, що в своїй діяльності, роботі і мисленні він не може вийти за межі відомого. З часом старотип такої діяльності закріплюється і породжує відсталість мислення, від якої людині важко позбутися. Якщо ж з раннього віку дітей включати в творчу діяльність, то в них розвиваються допитливість розуму, гнучкість мислення, пам'ять, здібність до оцінки, бачення проблем, здатність передбачення і інші якості, характерні для людини з розвинутим інтелектом. З віком ці якості зміцнюються, удосконалюються і стають невід'ємними рисами особи людини.

Ефективність формування і розвитку творчих рис особи багато в чому залежить від уміння педагогів організувати творчу діяльність вчаться. Однією з головних педагогічних вимог до учнівської творчої діяльності є облік вікових особливостей школярів. Без урахування особливостей розвитку психіки дітей неможливо правильно співвіднести між собою мету, мотиви і засоби досягнення мети. Особливої уваги вимагають до себе мотиви діяльності. Адже власне вони визначають інтерес до роботи, виникнення проблемної ситуації і прагнення до досягнення мети.

Важливе значення в організації творчої діяльності школярів має доступність пропонованих технічних задач і завдань. Складність їх повинна бути строго злагоджена з «кроком» творчого розвитку школярів. Психологією встановлено, що кожна людина має свій, властивий тільки йому “крок” творчого розвитку. Уповільнення розвитку, а тим більше прискорення завжди приводить до небажаних наслідків. Дана вимога породжує нове — вміле поєднання індивидуальної і колективної творчої діяльності школярів.

Велике значення в творчій діяльності має безперервність творчого процесу. Практика показує, що епізодична творча діяльність малоефективна. Вона може викликати інтерес до конкретної виконуваної роботи, активізувати пізнавальну діяльність під час її виконання, може навіть сприяти виникненню проблемної ситуації. Але епізодична творча діяльність ніколи не приведе до розвитку творчого відношення до праці, прагнення до винахідництва і раціоналізації, експериментаторської і наукової роботі, тобто до розвитку творчих якостей особи. Безперервна, систематична творча діяльність протягом всіх літ навчання в школі, як свідчить досвід, неодмінно приводить до виховання стійкого інтересу до творчої праці.

Велике значення у вихованні творчих рис особи має результативність творчої праці. Особливу цінність представляє осмислена праця, направлена на вдосконалення виробництва, підвищення ефективності устаткування і т.д. Економічний ефект творчих зусиль є могутнім стимулом до творчої діяльності. Досвідчені керівники кружків технічної творчості використовують це в практичній роботі за допомогою встановлення зв'язків з виробництвом. Знайомлячись з виробництвом, учні знаходять можливість для вдосконалення устаткування, інструментів, технологічних процесів, а потім формулюють технічні завдання і розробляють їх. І нерідко знаходять такі рішення, які є раціоналізаторськими пропозиціями і навіть винаходами.

Вимога результативності особливо важливо, оскільки одержуваний результат викликає позитивний емоційний настрій, стимулює творчу активність вчаться. Результативність творчої діяльності потрібно розглядати не тільки по відношенню до кінцевого «продукту», але і стосовно кожного етапу виконання творчого завдання, адже учень творчо підходить до виготовлення виробу,створює його не за зразком .(Див. додаток2)

    1. Форми позакласної роботи.

Є декілька форм позакласної роботи: індивідуальна,групові заняття в гуртках клубах та інших обєднаннях за інтересами,массові заходи до участі в яких, залучається велика кількість школярів. Охарактеризуємо кожну форму окремо.

Індивідуальна робота з учнями є початковим етапом гурткової роботи. Полягає в тому,що окремі учні під керівництвом вчителя починають займатися моделюванням і конструюванням, поглиблено вивчати питання які стосуються техніки і технології.

Об’єкт для роботи підбирається так,щоб діти виготовили їх самостійно використовуючи матеріали й інструменти знайомі їм з уроків праці.

Гурток – добровільне обєднання учнів, які мають спільну зацікавленість тієї чи іншої галузі техніки та бажання займатися практичною діяльністю в ній.

Виділяють декілька типів гуртків:

  • гуртки художньо-прикладної творчості;

  • гуртки з виготовленням іграшок;

  • гуртки з виготовленням наочних посібників;

  • гуртки початкового технічного моделювання.

Конкретний зміст роботи гуртків визначається з урахуванням місцевих умов,побажань учнів і кваліфікації керівника. Групи комплектують по 15 учнів, заняття проводяться 1 раз на тиждень, по 1,5 – 2 години. Успіх залежить від вибору об’єкта праці.

Масові форми позакласної роботи мають свої особливості: вони пов’язані з тематикою, сприяють розширенню політехнічного кругозору, пізнавальному процесі до науки, самостійність, ініціативності, творчості, професійній освіті учнів.

До масових форм позакласної роботи належать:

  • бесіди і розповіді про працю;

  • перегляди діафільмів про виробництво;

  • екскурсії на виробництво;

  • читання найкової літератури;

  • відвідування спортивних змагань, і конкурсів;

  • виставка дитячих робіт;

  • свята та ранки.

Виділяють 5 етапів по підготовці і проведенні масових заходів:

1). Вибір теми

2). Визначення змісту заходу і його сценарій (до цього залучаються й учні);

3). Безпосередня підготовка до свята в яку необхідно залучити весь колектив. Тривалість заходу не повинна перевищувати 1 годину;

4). Проведення заходу;

5). Педагогічний аналіз заходу.

    1. Особливості технічної творчості на уроках праці в початкових класах.

Сучасний рівень високотехнологічного виробництва потребує не тільки працівника, що добре знає техніку і технологію, але і має розвинуті творчо-технічні здібності. Особливості сьогодення й майбутнього вказують, що технічна творчість притаманна не тільки сучасному виробництву а й буде набувати все ширшого застосування у перспективі. Як вказує еволюційний розвиток техніки, у майбутньому, використання технічної творчості стане домінуючим фактором розвитку виробництва. Тому навчання учнів застосовувати технічну творчість під час праці стає актуальною складовою підготовки майбутнього технічного спеціаліста. У зв’язку з цим важливого значення набуває розвиток творчо-технічних здібностей учнів у процесі навчання в школі, щоб підготувати їх до можливості застосовувати її у процесі праці на високотехнологічному виробництві.

Зважаючи на це, трудова підготовка учнів в школі повинна врахувати вищезазначене і почати навчати учнів не тільки працювати різними засобами праці і з різними матеріалами, а й застосовувати при цьому свої творчо-технічні здібності. Однак, навчальний процес сучасної трудової підготовки учнів у загальноосвітній школі здебільшого базується на репродуктивній праці, яка майже не передбачає розвиток творчо-технічних здібностей учнів. Отже, виникає суперечність між існуючою трудовою підготовкою і потребами високотехнологічного виробництва. Вирішення цієї суперечності породжує навчально-методичну і науково-практичну проблему, яка у розгорнутому вигляді сконцентрована на таких питаннях: як організувати розвиток технічно-творчих здібностей учнів на уроках «Трудового навчання», яка форма уроку найбільш сприятлива для цього, який має бути зміст навчального матеріалу, як у змісті навчального матеріалу поєднати технічну творчість та основи трудового навчання?

Практичне застосування технічної творчості учнів у навчальному процесі довело, що вони на порядок випереджали своїх однолітків у швидкості мислення, прийнятті креативного варіанту відповіді, виявляли причино наслідкові дії та інше.

Більш того, експериментальна база досліджень доводить, що учні, які займалися технічною творчістю мають більш розвинуте мислення, відзначаються нетривіальним вирішенням складних технічних задач та розвинутою уявою.

Педагогічні основи розвитку творчих здібностей учнів молодших класів.

Розділ ІІ. Методика проведенн занять з технічної творчості в початкових класах.

2.1. Організація занять.

Особливе місце в роботі педагогічних колективів повинні займати питання вдосконалення методики організації занять з технічної творчості у позанавчальний час.Це організація технічних гуртків, гуртки з поглибленого вивченню професії та предметів загальнотехнічного циклу.

У гуртках учні конструюють, виготовляють моделі та макети нової техніки, пристосування, що підвищують продуктивність праці та забезпечують високу якість виробів, навчально-наочних посібники, модернізують обладнання навчальних майстерень. Завдяки цьому розширюється їх кругозір, формується практичні навички та вміння, стійкий інтерес до купується професії, виробляються вольові зусилля з подолання труднощів, формується прагнення до постійного підвищення рівня технічних знань, до творчого пошуку.(Див. додаток 3)

Разом з тим створення творчих об'єктів не самоціль. Головне - забезпечити розвиток технічних творчих здібностей учнів. Тому для підготовки кваліфікованих робітників, здатних до творчого праці, необхідно не тільки збільшення числа технічних гуртків та кількості учасників, але і систематично вдосконалення методики їх роботи.

Певний педагогічний ефект може бути досягнутий при використанні наступного методичного прийому: перш ніж приступити до виготовленню об'єкта, необхідно залучити учнів до творчого процесу його конструювання. Кожному учневі слід запропонувати сконструювати певну деталь, ескізу скласти технологічну карту її обробки. Всі це учень може виконати самостійно. У процесі роботи всі учні можуть консультуватися з викладачами, щоб перевірити правильність обраної послідовності обробки деталей і складання технологічної карти.

Приступаючи до виготовлення об'єкта, слід організувати колективне обговорення запропонованих варіантів, перевірити креслення, технологічні карти, провести економічну оцінку ефективності запропонованого конструктивного рішення завдання. Підвести учнів до вибору оптимального варіанту.

У спільній процесі технічної творчості педагог стимулює розбиття технічної активності учнів, на конкретних прикладах допомагає своїм вихованцям втілити в діючих об'єктах їх перші зрілі думки. Все це сприяє розвитку технічної творчості на рівні сучасних вимог педагогіки та психології. Голова методичної комісії, а також учні, які беруть активну участь в технічній творчості училища.У цей план включаються питання, пов'язані з розвитком технічної творчості, раціоналізацією. Винахідництвом, а також з необхідністю вдосконалення всього навчально-виховного процесу, впровадження елементів наукової організації праці в діяльності педагогів. Тому одне з важливих ланок у роботі - розробка конкретних заходів, реалізація яких повинна стати невід'ємною частиною всього навчально-виховного процесу. Ці заходи щорічно слід розширювати і поглиблювати з урахуванням сучасного рівня розвитку техніки. При визначенні заходів та складання плану враховується конкретні умови кожного училища.Профіль досліджуваних професій, рівень інженерно-педагогічних працівників. Разом з тим, слід враховувати цілий ряд універсальних питань, які доцільно відображати в плані училища.

План складається з двох розділів. Заходи першого розділу пов'язані з науково-технічною інформацією, а також із спільною діяльністю учнів з інженерно-педагогічними працівниками з технічному творчості, заходи другого відображають специфічну спрямованість на розвиток раціоналізаторства і винахідництва.

2.2. Завдання позакласної роботи.

Трудове навчання – обов'язкова умова і складова частина навчання, виховання та розвиток дитини на початковому щаблі загальноосвітньої школи реалізується засобами різноманітної визначеної і позаурочної діяльності учнів. Питаннями трудового навчання в урочний та позаурочний час займалися такі видні вчені, як Н.К. Крупська А.С. Макаренко, А.В. Луначарський, В.А. Сухомлинський. Мішень трудового навчання – виховання особистості учнів на базі формування трудової діяльності. Н.М. Коньшева вказує, на те, що на уроках праці в школі або вдома з батьками, а пізніше без допомоги інших діти можуть навчитися безлічі цікавих і потрібних речей: роботі з папером і вишивці, шиттю і виготовленню виробів із природного матеріалу, роботі з дерева і ліплення із пластиліну, можуть навчитися випалювати і шити м'які іграшки, випробувати себе в ролі кухаря або кулінара, а може бути, дитині більше сподобається бути актором лялькового театру й відразу – і власником цього театру. (Див. додаток 4)

Теорія і практика трудового виховання учнівської молоді тісно пов’язана з організацією трудової діяльності , однією із складових частин загальної системи позашкільного виховання, вирішення завдань якої спрямоване на розвиток здібностей і талантів учнів, задоволення їх інтересів і духовних потреб. Тому впровадження активних форм навчання є основою розвитку пізнавальної компетентності школяра. Активні пізнавальні здатності формуються і розвиваються в процесі пізнавальної діяльності. Коли дитина не просто слухач, а активний учасник у пізнавальному процесі та своєю працею добуває знання. Ці знання більш міцні.

Конкретно форма активного навчання – це перша іскорка, що запалює смолоскип допитливості. Учитель відмовляється від авторитарного характеру навчання на користь демократичного пошуково-творчого. У якості головних незаперечних достоїнств виступають: високий ступінь самостійності, ініціативності, розвиток соціальних навичок, сформованість уміння добувати знання, розвиток творчих здатностей. Почуття свободи вибору робить навчання свідомим, продуктивним і більш результативним. Однією з форм учбово-виховного процесу, що становить частину виховання, є позакласна робота з трудового навчання. Вірно поставлена позакласна робота в школі має величезне освітнє і виховне значення. Вона розширює й поглиблює знання, отримані на уроці, дозволяє набути багато корисних навичок, а, отже, наближає навчання й виховання до життя. Позаурочна робота спрощує особистий підхід до учнів, створює сприятливі умови для розвитку в них самостійності. Під час уроків нереально задовольнити всі питання учнів. Позаурочна робота у взаємозв'язку з навчальною служить тим діючим засобом, що мобілізує активність учня в пошуку знань і допомагає повніше задовольнити інтереси школярів.

У педагогічній енциклопедії «позакласна робота» визначається як «складова частина навчально-виховного процесу в школі, одна з форм організації вільного часу учнів».Позакласній роботі постійно приділялася пильна увага з боку багатьох учителів, методистів і вчених. У методичній літературі існує багато визначень позакласної роботи. Більша частина авторів вважають, що позакласна робота – навчально-виховний процес, реалізований у позаурочний час понад навчального плану і обов'язкової програми колективом учителів й учнів або працівників і учнів установ додатково освіти на добровільних починаннях, неодмінно з урахуванням інтересів всіх її учасників, будучи невід'ємною складовою частиною виховного процессу. Суть позакласної роботи визначається діяльністю школярів у позаурочний час при організуючій і направляючій вчителя. Але ця організація проводиться таким чином, що творчість і ініціатива учнів,вонизобов'язані постійно виходити на перший план. Ця робота вносить вклад у такі властивості особистості, як ініціативність, активність, творчість, здатність до саморозвитку, самовиховання, самоосвіті. Позакласна робота – це, з одного боку, педагогічна система, що володіє цілісними якостями і закономірностями функціонування, а з іншого боку – невід'ємна частина вітчизняної системи освіти. З цієї причини однією із центральних проблем методики позакласної роботи, зокрема з трудового навчання, є постійна непогодженість взаємозв'язку визначених і позаурочних занять. Існує безліч визначень цілей позакласної роботи для різних предметів. Загальною метою позаурочної роботи з усіх шкільних предметів є – розширення й поглиблення знань. Також можна відзначити, що позакласна робота ставить перед собою дуже важливе завдання – це формування й розвиток творчої особистості учня. Але окрім перерахованих цілей позакласної роботи вірно проглядається, що в рамках якихось визначених шкільних предметів, зокрема трудового навчання є характерні лише для даного предмета задачі. Мета позакласної роботи вимагають рішення ряду завдань, до яких автори відносять наступні: формування пізнавального ентузіазму до предмета; зв'язування шкільного предмета з життям; поглиблення і розширення змісту досліджуваного предмета; розвиток здатностей учнів; втілення особистого підходу; професійна організація позакласної роботи з предмета; поліпшення вмінь і навичок використання джерел інформації. Але І.М. Веремійчик відзначає, що кінцеві цілі й задачі позакласної роботи із предмету можуть бути конкретизовані і змінені вчителем в узгодженні зі специфікою й можливостями предмета.

Головні завдання позакласної роботи з трудового навчання:

1.         Прищеплювання ентузіазму до трудового навчання.

2.         Розвиток і удосконалення навичок по трудовій підготовці.

3.         Розвиток творчої активності, ініціативи й самодіяльності учнів

4.         Підготовка учнів до практичної трудової діяльності

5.         Організація відпочинку учнів у сполученні з їх естетичним і моральним вихованням.

2.3. Суть позакласної роботи та її планування.

Навчання і виховання становить єдиний педагогічний процес, який забезпечує формування і всебічний розвиток особистості учня. Досвід показує, що педагогічні задачі вдало вирішуються тільки при органічному сполученні учбово-виховної роботи в ході уроку із цілеспрямованою дією на учня в позаурочний час, тому позаурочні заняття справедливо розглядаються як принципову складову частину роботи школи.

Принциповим завданням позакласних занять з трудового навчання є розвиток уміння школяра, без допомоги інших працювати з різними видами матеріалів і навичок експериментальної трудової діяльності. Нарешті, значимий виховний елемент позаурочних занять – виконання суспільно потрібних завдань, у ході якого в учнів виробляється почуття відповідальності, дбайливе відношення до матеріальних цінностей, повага до праці. Варто виділити ще одну дуже важливу сторону позаурочної робіт. Чудовий педагог нашого часу В.А. Сухомлинський писав: «Логіка навчального процесу таїть у собі небезпеку замкнутості і відособленості, тому що в школі на кожному кроці підкреслюється: досягай успіху своїми зусиллями, не сподівайся на кого-то й – результати розумової праці оцінюються індивідуально. Щоб шкільне життя було перейнято духом колективізму, воно не зобов'язане вичерпуватися уроками».(Див.додаток 5). Позаурочна робота поєднує учнів у дружні колективи, пов'язані спільними інтересами і захопленнями. Вона допомагає переборювати такі негативні риси характеру, як замкнутість, егоїзм, недисциплінованість. Робота в колективах з трудової підготовки – кружках, товариствах, секціях – виховує учнів у дусі товариства, цілеспрямованості, найглибшого й активного ентузіазму до науки. Позакласні заняття більшою мірою, ніж урок і факультатив, пристосовані для розвитку в учнів самостійності в роботі, творчої самостійності і винахідливості, вони дозволяють глибше і конкретніше познайомити учнів з багатьма питаннями виробництва предметів своїми руками, встановити більш тісний зв'язок досліджуваного теоретичного матеріалу із практикою його використання у виробничих умовах, прищепити і розвити багато коштовних практичних навичок і уміння.

Позаурочна робота з трудового навчання зобов'язана бути частиною загальношкільної системи позаурочних заходів, і гармонійно змішуватися з аналогічною роботою по іншим предметами. Плануючи позаурочна робота з трудового навчання варто врахувати загальношкільну позаурочну роботу, яка виникає у зв'язку з різними заходами, що виходять за рамки шкільної роботи, наприклад: конкурси, виставки творчості, тематичних та предметних тижнях і днях. Позакласну роботу з трудового навчання потрібно планувати перспективно на навчальний рік і більш детально на півріччя і чверть. Необхідність ця визначається не лише тим, щоб зв'язати позаурочні заняття з навчальними планами з трудового навчання, але й тим, щоб уникнути перевантаження учнів позаурочними заходами щодо трудової підготовки і інших предметів. Плани позаурочної роботи, як по окремих предметах, так і школи в цілому, обговорюються з учнівським активом, затверджуються директором школи і доводяться потім до відомості всієї школи в особливих графіках, афішах, оголошеннях. Причому інформувати учнів про окремі заходи масового характеру потрібно заздалегідь. Варто виділити, що не може бути вдалої позакласної роботи без її початку на уроці праці. ( Див. додаток 6.таблиці).Принцип єдності визначеної і позаурочної роботи – найважливіший принцип організації учбово-виховного процесу. Конкретно на уроках учитель ставить перед учнями питання, які зобов'язані провокувати їхню допитливість, дати перші імпульси до читання додаткової літератури по предмету, викликати бажання своїми руками виконати те, про що говорив вчитель на уроці, або про що читали в книжках.

Висновки.

Отже,працюючи над темою курсової роботи я зрозуміла на скільки важливо вчителю початкових класів залучати дітей до творчості. Тема курсової роботи на мою думку є актуальною в теперішній час,бо для сучасних дітей комп’ютер став невід’ємною частиною їхнього дитинства. Слід також не забувати про дослідження вчених стосовно дітей які грають у комп’ютерні ігри:

  • у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть виявлятися хронічні

зміни у розвитку головного мозку;

  • комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які

відповідають за зір та пересування і не допомагають у розвитку

інших його важливих ділянок;

  • у дітей, які довго грають у комп’ютерні ігри, не розвиваються лобні

долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті,

емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвиватися до

досягнення дорослого віку.

З вище поданого зрозуміло, що комп’ютер не тільки є помічником людини.А тому вчителеві початкових класів слід наголошувати про правила безпеки роботи з комп’ютером:

  • комп’ютер потрібно розташовувати в кутку чи задньою стінкою до

стіни;

  • у приміщенні, де працює комп’ютер, необхідне щоденне вологе

прибирання;

  • до і після роботи на комп’ютері слід протирати екран спеціальними

серветками;

  • вважають, що наші зелені друзі – кактуси – також допомагають

зменшити негативний вплив комп’ютера;

  • під час грози обов’язково вимикайте комп’ютер;

  • не забувайте частіше провітрювати кімнату.

Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона нерозвивається. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до негараздів і для особистості, і для суспільства. В наш час слід задуматись над словами К.Ушинського, який писав: "Якби люди винайшли філософський камінь, то була б ще не велика: долото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує усе, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком затіняє всяку працю людини, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство". З даної цитати зрозуміло те що, розвивається людина в праці.

Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах праці передусім у навчальній праці К. Ушинський наголошував, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці. Для багатьох учнів значно легше попрацювати фізично, ніж розв'язати математичну задачу або написати твір.Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом своєї ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль. Для цього необхідно пробудити в учнів бажання вчитися, розвинути в них пізнавальні інтереси й дати їм можливість пізнати радість успіху в навчанні Складність розв'язання цього завдання в тому, що школярі не завжди відразу бачать результати навчальної праці.

Виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок. Потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Для цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи їх участь у різних видах праці, мусять детально продумати її послідовність, усвідомити, якого виховного ефекту вони прагнуть досягти, пропонуючи дітям певний вид праці. Трудове виховання має спрямовуватися на формування творчого ставлення учнів до праці. Це можливо за умови, що людина любить працю, відчуває радість від неї, розуміє її корисність і необхідність, що праця стає для неї основною формою вияву таланту.

Трудове виховання має спрямовуватися на формування творчого ставлення учнів до праці. Це можливо за умови, що людина любить працю, відчуває радість від неї, розуміє її корисність і необхідність, що праця стає для неї основною формою вияву таланту. Вимога результативності особливо важлива, оскільки одержуваний результат викликає позитивний емоційний настрій, стимулює творчу активність вчаться. Результативність творчої діяльності потрібно розглядати не тільки по відношенню до кінцевого «продукту», але і стосовно кожного етапу виконання творчого завдання, адже учень творчо підходить до виготовлення виробу,створює його не за зразком .

Одним з видів залучення до творчості є гурток.

Гурток - добровільне обєднання учнів, які мають спільну зацікавленість тієї чи іншої галузі техніки та бажання займатися практичною діяльністю в ній.

Виділяють декілька типів гуртків:

  • гуртки художньо-прикладної творчості;

  • гуртки з виготовленням іграшок;

  • гуртки з виготовленням наочних посібників;

  • гуртки початкового технічного моделювання.

Конкретний зміст роботи гуртків визначається з урахуванням місцевих умов,побажань учнів і кваліфікації керівника. Групи комплектують по 15 учнів, заняття проводяться 1 раз на тиждень, по 1,5 – 2 години. Успіх залежить від вибору об’єкта праці.

Отже,підсумовуючи курсову роботу, я хочу сказати, що тема курсової роботи :«Залучення дітей молодшого шкільного віку до творчості» - мені дуже сподобалась, було цікаво працювати над даною темою:знаходити цікаву інформацію, конспекти,вислови педагогів про працю.

Отже, головне завдання полягає у вихованні творчої особистості ,свідомого ставлення до праці. Адже починаючи з початкових класів ,в учнів повинні закладатись основи трудової підготовки ,в процесі якої вони оволодіють необхідними в житті елементами ручної роботи з різними матеріалами.

Література.

  1. Методика викладання загально – технічних дисциплін і трудового навчання. Д.О.Тхоржевський ;

  2. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка ;

  3. Практикум в навчальних майстернях з методикою трудового навчання. В.І.Хорунжий;

  4. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю ;

  5. Методика трудового навчання в початкових класах. П.Г.Скотиняньський, О.Д.Корнійчук, П.К.Білаж;

  6. Загальна психологія. С.Д.Максименко;

  7. Ушинський К.Д.: «Наука і мистецтво виховання»;

  8.  Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 т.;

  9. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям.

  10. Ковальчук В.І. Спогади про В.Сухомлинського. – К.: Рад. школа. 1990;

  11. Історія педагогіки . За ред. М.С. Гриценка. - К., 1993;

  12. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки;

  13. 12. С.Барабаш. Філософія серця, або гуманізм Василя Сухомлинського;

  14. Ушинський К. «Праця в її психічному і виховному значенні»;

  15. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. –Київ: "Радянська школа", 1978. -с.75-77. ;

  16. Сухомлинский В.А. "Просвещение", 1979. -с.310-370;

  17. Тхоржевський В.С. Методика трудового навчання: Навч. посібник. – К., 1995. – 280 с. ;

  18. Чебишева В. В. Психология трудового навчання;

  19. Скородумов М.М. Особистий приклад майстра.2005 р;

  20. Ступарик Б.М.Організація технічної творчості . 2004 р.

37

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Методична діяльність в умовах децентралізації освіти в Україні»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.