Сьогодні о 18:00
Кабінет психолога:
«
Здатність до саморегуляції – основа духовного розвитку. Нові інструменти й підходи
»
Взяти участь Всі події

Дидактичні картки як один із видів самостійної роботи на уроках біології

Біологія

Для кого: 8 Клас

17.05.2020

1213

35

0

Опис документу:
У навчально-методичному посібнику на основі впровадження самостійної роботи на уроках біології та аналізу результатів навчальних досягнень учнів з предмету подані методичні і практичні рекомендації щодо проведення самостійної роботи з біології та розроблені дидактичні картки для самостійної роботи учнів 8 класу на уроках.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

У навчально-методичному посібнику на основі впровадження самостійної роботи на уроках біології та аналізу результатів навчальних досягнень учнів з предмету подані методичні і практичні рекомендації щодо проведення самостійної роботи з біології та розроблені дидактичні картки для самостійної роботи учнів 8 класу на уроках.

Автор посібника :

Оксана Михайлівна Левчук – учитель Городищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Рецензенти:

Боровець Г.А. - заступник директора з навчально-виховної роботи Городищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Хвищук Н.П. - методист комунальної науково-методичної установи

«Березнівський районний методичний кабінет» Березнівської районної ради

Схвалено та рекомендовано до друку методичною радою Городищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Протокол №1 від 01.02.2019 року

Відповідальний за випуск:

Боровець Г.А., заступник директора з навчально-виховної роботи Городищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………...1

Розділ І. Теоретико-методичні основи самостійної роботи

    1. Самостійна робота як дидактична категорія…………………………………...2

    2. Рівні самостійної діяльності учнів………………………………………..…4

    3. Форми самостійної діяльності учнів………………………………………...…8

    4. Дидактичні картки – один з видів самостійної роботи учнів………………..10

Висновок ………………………………………………………………………..….14

Додатки …………………………………………………………………………….17

Список рекомендованих джерел ………………………………………………….50

Вступ

Реалізація цілей і завдань сучасної школи прямо пов'язана з підвищенням інтересу учнів до навчання, розвитком допитливості і пізнавальної активності, інтелектуальних умінь, способів оволодіння інформацією і перетворення їх в дію, що ставить питання про необхідність навчити школярів самонавчанню і самоосвіті. Для цього потрібно розвивати такі якості розуму, як: самостійність мислення, спостережливість, допитливість, уміння ставити питання і вирішувати логічні завдання, виконувати завдання проблемного характеру, брати участь в експериментах, порівнювати та аналізувати результати, робити висновки.

Працюючи над створенням системи самоосвіти та розвитку творчої особистості школяра, чільне місцеяприділяю індивідуальному підходу у вихованні здібностей і вольових навичок, роботі з книгою.

Управляючи самоосвітою школярів, обов’язково враховую закономірності даного процесу, а також вікові та індивідуальні особливості дітей. Організовуючи самостійну роботу, надаю учням можливість продемонструвати свої напрацювання.

Самоосвіту школярів розглядаю як керовану самим учнем систематичну діяльність, спрямовану на вдосконалення своєї освіти. Самоосвіта спостерігається тоді, коли учень не обмежується змістом уроку чи завданнями вчителя, а продовжує працювати самостійно. Під пізнавальною самостійністю ми розуміємо наявність інтелектуальної здатності учня та його вмінь самостійно виділяти істотні та другорядні ознаки предметів, явищ та процесів дійсності і шляхом абстрагування й узагальнень розкривати суть нових понять. Проблема самостійної роботи учнів у процесі навчання є нині однією з найбільш актуальних. Вирішення її в практиці шкіл вимагає особливої уваги, оскільки у повсякденній діяльності учителя найбільше недоліків зустрічається саме в організації і проведенні самостійної роботи учнів.

Отже, використання самостійної роботи на уроках біології і є надзвичайно актуальним питанням.

Об'єкт дослідження - навчальний процес (уроки біології ).

Предмет дослідження - використання самостійної роботи на уроках біології .

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати сутність самостійної роботи, її значення, а також проаналізувати методи і прийоми використання самостійної роботи на уроках біології.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) вивчити теоретико-методичні основи самостійної роботи;

2) розглянути рівні самостійної діяльності учнів;

3) розглянути використання самостійної роботи як контролюючої функції на уроках біології ;

5) виявити основні види самостійної роботи, що використовуються на уроках біології ;

6) розробити дидактичні картки для самостійної роботи з біології у 8 класі .

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація, спостереження, бесіда, метод навчального проектування.

РозділІ. Теоретико-методичні основи самостійної роботи

1.1 Самостійна робота як дидактична категорія

Аналізуючи педагогічну літературу, виділено три підходи до розгляду категорії самостійної роботи. Але оскільки вони не завжди чітко розмежовуються, то про них можна говорити як про переважаючі тенденції.

Проводжу самостійну роботу на своїх уроках як засіб досягнення конкретної мети. У проміжки часу певної тривалості, що характеризують самостійну роботу, успішно виконую навчальні вправи й завдання.

На думку В.А. Тюніна, самостійною роботою є та, «під час виконання якої школярі, оволодіваючи знаннями, вчаться під керівництвом учителя видобувати з різних джерел ці знання й застосовувати їх на практиці» . Таким чином, йдеться про самостійну роботу як засіб здобуття знань з різних джерел. Самостійну роботу на своїх уроках часто ідентифікую з самостійною діяльністю учня, тобто самостійною роботою стає не форма освітнього процесу, а внутрішня психічна діяльність пізнавального характеру того, хто навчається.

У діяльнісній концепції самостійна робота - це сукупність дій учня з предметами у певних умовах, що передбачають відсутність безпосереднього керування та допомоги збоку вчителя з використанням наявних індивідуальних рис особистості для того, щоб отримати продукт, відповідний заданій меті, в результаті чого має бути сформована самостійність як риса особистості учня та засвоєна певна сукупність знань, умінь та навичок.

Як вважають сучасні вчені, самостійна робота виступає чи не єдиним способом формування самостійності в набутті знань, яка проявляється лише завдяки власній діяльності з появою внутрішньої потреби в знаннях, пізнавальних інтересах, захопленості. В цьому розумінні самостійності насправді неможливо навчитися. Таку самостійність можна лише виховувати. У процесі самостійної роботи в учнів виробляється внутрішня пізнавальна потреба, вміння доказово міркувати, вдосконалюються розумові операції, виробляється професійне теоретичне мислення. Самостійність у здобутті знань передбачає оволодіння складними вміннями і навичками бачити сенс та мету роботи, організацію власної самоосвіти, вміння по-новому підходити до питань, що вирішуються, пізнавальну і розумову активність і самостійність, здатність до творчості. Тобто, для самостійної діяльності учень сам визначає її мету, предмет і засоби, в процесі якої він постійно співвідносить передбачуваний результат з умовами і предметом діяльності.

Дехто з дослідників вважає, що розвивати вміння й навички треба в основному під час самостійної роботи.

Говорячи про самостійну роботу як єдність зовнішніх і внутрішніх ознак, можна виділити чотири їхніх екстремальних співвідношення й розташувати їх у порядку зростання рівня самостійності:

І - максимальна допомога, мінімальна напруженість;

II - мінімальна допомога, мінімальна напруженість;

IIІ - максимальна допомога, максимальна напруженість;

IV - мінімальна допомога, максимальна напруженість.

Мінімальна допомога полягає в тому, що вчитель тільки ставить певну мету. Максимальна допомога передбачає, що висувається навчальна мета і розкриваються засоби її досягнення у вигляді деталізованої алгоритмічної інструкції.

Мінімальна напруженість буде там, де діяльність має репродуктивний характер, а максимальна - там, де внутрішня діяльність учнів є продукцією і наближається до творчого процесу.

Отже, самостійна робота може бути формою навчання, засобом досягнення визначеної навчальної мети і власне метою. Вона характеризується єдністю двох рядів ознак: зовнішньо-організаційних і внутрішньо-психічних, що не завжди враховують дослідники.

1.2 Рівні самостійної діяльності учнів

Самостійна робота, виступаючи специфічним педагогічним засобом організації та управління самостійною діяльністю учня, мас подвійну природу. З одного боку, вона постає як навчальне завдання, тобто об'єкт діяльності учня, запропонований вчителем чи у підручнику, з іншого - формою прояву певного способу діяльності щодо виконання відповідного завдання.

Розвиток самостійності учнів - це мета діяльності як вчителів, так і учнів, тому вчитель повинен створити умови для спонукання учня до самостійної роботи, такий режим самостійної діяльності, який би дав змогу реалізувати головну мету - розвиток особистості учня, її творчого потенціалу. Найбільшої актуальності набуває така організація самостійної роботи, за якої кожен учень працював би на повну силу своїх можливостей.

Використовуючи на своїх уроках самостійну роботу , я помітила, що учні почали успішно розв'язувати багато різнорівневих завдань: підвищили свідомість і міцність засвоєння знань; в них виробилися уміння й навички, які вимагає навчальна програма; навчилися користуватися набутими знаннями і вміннями в житті, в суспільно-корисній праці, а також в дітей розвиваються пізнавальні здібності, спостережливість, допитливість, логічне мислення, творча активність під час засвоєння знань.

Питання про те, як, коли і яку самостійну роботу проводити на уроках, визначається такими найважливішими моментами: мета уроку, особливості навчального матеріалу і рівень підготовки учнів на даний час.

Систематично організовуючи на уроках самостійні роботи, я вважаю ,що добилася хороших результатів. Для підготовки учнів до кращого засвоєння нового матеріалу я на початку уроку, як правило, проводжу повторення. У цьому випадку часто організовую самостійну роботу. Завдання повинні містити такі запитання і вправи, щоб, розв'язуючи їх, учні пригадали ті поняття і факти, без знання яких не можна добре зрозуміти новий матеріал, закріпили б такі вміння, без яких неможливе продуктивне засвоєння.

В кінці уроків, присвячених вивченню нового матеріалу, метод самостійної роботи використовую також досить часто. Для цього необхідно мати дидактичний матеріал у вигляді карток з різноманітними завданнями. Користуючись ними, швидко організовую самостійну роботу для учнів . Але важливо врахувати, щоб різні типи вправ давали учням можливість розглянути вивчений матеріал з різних сторін .

Групові роботи не можуть проводитися часто під час вивчення нового матеріалу. Їх організовую тоді, коли навчальний матеріал не містить складних теоретичних понять, не вимагає показу демонстраційних дослідів тощо. В умовах спільного повторення ліквідується можливість прогалин у засвоєнні, учні надають один одному допомогу, пояснюють помилки, неточності, спільно обговорюють висновки.

Індивідуальна самостійна робота найчастіше дає позитивні результати, коли учні, знаючи загальні положення, закономірності, можуть зробити окремі висновки про властивості речовин, розв'язати доступні, але досить складні завдання. Однак, такі роботи організовую не стільки в процесі сприймання нових знань, скільки під час повторення добре усвідомленого матеріалу.

Формування самостійної діяльності учнів проходить кілька рівнів. У педагогічній літературі виділяються чотири рівні самостійної діяльності учнів :

1. Дії учнів, що копіюють за заданим зразком. На цьому рівні дитина ідентифікує об'єкти і явища, довідується про них, порівнюючи з відомим зразком. Це - підготовчий етап до здійснення учнями самостійної діяльності. Мотиваційно-цільовий компонент реалізується повністю учителем, тому що дитина ще не може поставити мету своєї діяльності і визначити її мотивацію. Учитель повідомляє учням, для чого вони виконують дану роботу, що вони довідаються після її завершення, чому навчаться тощо. У зміст самостійної діяльності на даному рівні входять завдання з повторення дій за зразком. Результатом дії учня виступає правильно виконане завдання, а також уміння виконувати навчальні дії, показані вчителем. Рефлексивний компонент дає можливість учителю судити про те, на скільки учні готові до здійснення самостійної діяльності.

2. Репродуктивна діяльність, тобто діяльність на відтворення або безпосереднє застосування досліджуваного матеріалу. На даному рівні мотиваційно-цільовий компонент реалізується також учителем. Він вибирає тип самостійної діяльності і ставить перед учнями мету її виконання. До змісту самостійної діяльності вводять навчальні завдання відтворюючого характеру. Це - виконання вправ за зразком і алгоритмом, знаходження готових відповідей у тексті підручника. За допомогою вчителя дитина намагається перенести отримані знання на вирішення більш складних, але типових завдань. Дії учня під час виконання даного типу самостійної діяльності полягають переважно в прослуховуванні або розгляді, запам'ятовуванні та відтворенні певної інформації про різні властивості об'єкта. На цьому рівні вже починається узагальнення, порівняння результатів діяльності, її коректування. Результатом діяльності учнів виступає правильно виконане навчальне завдання, засвоєний новий навчальний матеріал.

3. На даному рівні самостійної діяльності мотиваційно-цільовий компонент реалізується учнем за допомогою вчителя. Дитина повинна вміти переформулювати проблему на мову предмета; вміти визначати загальну мету діяльності; приймати окремі цілі, сформульовані вчителем. Відповідно до мети самостійної діяльності вибирається її тип і наповнюється змістом, який міститься у навчальному завданні. Це, переважно, варіативна діяльність. Зміст такої діяльності складають завдання реконструктивно-варіативного та евристичного характеру. Це - виконання вправ, які виходять за межі відомого зразку; завдання, пов'язані з поясненням, аналізом демонстрацій, з обґрунтуванням висновків, з їхньою чіткою аргументацією. Під час такої діяльності від учня потрібні перетворення, реконструкції узагальнення, систематизація і залучення раніше придбаних знань і умінь, перенесення їх у нестандартні ситуації та встановлення внутрішніх предметних і міжпредметних зв'язків. В результаті знання учня стають більш гнучкими та мобільними, виробляються уміння, навички та потреба до самоосвіти. На даному рівні самостійної пізнавальної діяльності дитина опановує елементи творчості, здобуває досвід пошукової діяльності. Рефлексивний компонент дає можливість стверджувати, що дитина готова до проведення дослідження процесу або явища, до набуття здатності бачити і самостійно вирішувати пізнавально-практичні творчі завдання, тобто учень готовий до оволодіння творчою самостійною діяльністю.

4. Самостійну діяльність щодо перенесення знань під час вирішення завдань у зовсім нові ситуації, умови. На даному рівні мотиваційно-цільовий компонент повністю реалізується учнем, який ставить перед собою мету діяльності. Для її досягнення вій вибирає навчальне завдання, виконуючи яке, вчиться розкривати нові сторони явищ, об'єктів, подій, висловлювати власні судження. Всебічно аналізує вихідні дані завдання та проводить їх оцінку. Школяр одержує принципово нові знання, закріплює навички їх самостійного пошуку. Учень самостійно розробляє тематику і методику дослідницької, експериментальної роботи, формулює проблеми, висуває гіпотези та план їхнього вирішення. Змістовно-операційний компонент складають завдання творчого характеру: вирішення проблемних питань; рецензування; підготовка доповідей, рефератів; проведення експериментальних досліджень; завдання проблемного характеру тощо. Результатом виконання такої діяльності виступають нові знання, засвоєні дитиною в процесі роботи; сформовані уміння в постановці експериментів; сформовані навички виконання творчої діяльності. Рефлексивний компонент показує, що дитина досягла високого рівня самостійної діяльності -- творчого рівня. Використання даної моделі формування самостійної діяльності учнів дозволить підвищити їх рівень і результати навчання.

1.3 Форми самостійної діяльності учнів

Фронтальна діяльність на уроці з точки зору участі в ній учнів може трактуватися лише як індивідуальна. Вимога включити до самостійної творчої діяльності всіх учнів одночасно передбачає пошук і впровадження у навчальний процес інших форм. Їх три: індивідуально-масова, робота в парах і робота в групах.

Індивідуально-масове виконання навчальних завдань. Під терміном «індивідуально-масова діяльність» розуміють самостійне (іноді частково кероване) виконання різних завдань всіма учнями одночасно. В своїй педагогічній практиці ці види роботи використовую досить широко. Звичайно, вони мають письмову форму. Проте індивідуально-масова діяльність може бути і повністю усною, тобто являти собою одночасне висловлювання всіх учнів уголос.

На відміну від фронтально-індивідуальної роботи, згадані вище її види мають ту перевагу, що забезпечують одночасну участь у праці всіх учнів, інтенсифікують освітній процес, підвищують коефіцієнт корисності навчального часу. Але ця діяльність має також інші важливі якості. Майже всі її форми залишають учня наодинці з навчальною задачею, вимагають від нього самостійних, часто творчих дій з метою її вирішення. Його діяльність передбачає активізацію механізмів синтезу-аналізу, відбір необхідної інформації, пошук своїх способів досягнення результату тощо. Саме в цьому процесі на межі своїх можливостей реалізуються згадані вище психічні, духовні, фізичні та соціальні функції особистості. Тому є всі підстави вважати, що індивідуально-масові форми роботи - досить ефективний педагогічний засіб їх розвитку .

Оволодівши технологією диференціації навчання, я користуюсь нею, і вважаю ,що це допомагає забезпечити кожному учневі зробити максимально доступну йому кількість кроків на шляху самовдосконалення. Відтак, учень, який вирішує навчальну задачу самостійно, виходить з-під настирливого нагляду і контролю вчителя, що, звичайно, сковує ініціативу, свободу мислення, уяву, посилює страх перед помилкою. Ця обставина має колосальне значення в процесах становлення особистості, бо тільки в атмосфері свободи можливий творчий рух думки.

Нарешті, треба вказати і на деякі негативні властивості індивідуально-масового тренування. Як і фронтально-індивідуальна робота, вона несе в собі «дух індивідуалізму». Учень тут завжди працює лише на себе, на досягнення своїх цілей, своїх результатів.

Робота в парах - це усне або письмове виконання навчального завдання (вирішення навчальної задачі) двома учнями в умовах синхронної роботи всіх пар.

При всій своїй незвичності це - все ж дуже зручний методичний засіб, бо дає вчителеві можливість до певної міри і керувати процесом діяльності кожного з учнів, що особливо важливо для тих, які відстають. Оволодівши технологією побудови навчальних задач, я пропоную їх диференційовано, у вигляді індивідуальних карток . В парах можуть успішно співпрацювати сильний і слабший учні.

Робота в групах передбачає поділ класу на мікроколективи з 3-5 осіб або іноді з 8-10 осіб , на чолі з лідером, який визначається стихійно. Групи розташовую компактно в різних кутках класу. Кожній із них рекомендується менш-більш об'ємна задача, що передбачає пошук інформації, її аналіз і синтез, відбір необхідних даних та їхню перевірку, оцінку одержаного результату.

Умови роботи в парах і групах дуже демократичні. Вона ґрунтується на співпраці двох або декількох осіб, кожна з яких може виконувати посильну їй функцію, але таких осіб, що вміють терпляче ставитися до свого оточення, здатних слухати і чути інших, а також узгоджувати свої дії з діями інших людей. Водночас саме тут успішно формується почуття власної гідності і здатність поважати гідність інших. Скерованість партнерів на спільний результат спонукає їх до взаємодії, до співпереживання, до всіх тих почуттів, які складають фундамент співпраці.

Підсумовуючи сказане, тут слід підкреслити два моменти: по-перше, те, що коли я застосовую ті чи інші форми самостійної роботи на уроці, формую особистості. І, по-друге, перехід від фронтальної діяльності до індивідуально-масової, парної і групової є процесом закономірним, який відбиває глобальні зрушення в житті школи.

1.4 Дидактичні картки – один з видів самостійної роботи учнів

Одним з можливих шляхів роботи вчителя з учнем в процесі оволодіння ними програмним матеріалом може служити використання на уроці дидактичних карток (ДК). Важливо, що роботу цю проводжу в природних для дітей умовах і «без відриву» від навчального процесу. Крім того, використання дидактичних карток дозволяє мені,як вчителю, реально здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня на звичайному уроці в умовах школи.

Дидактичними картками в своїй роботі користуюся досить часто. Зазвичай сама вибираю в класі кілька учнів, кому роздаю певні завдання на картках. І поки весь клас займається загальною для всіх роботою, ці кілька «обранців» вирішують свої завдання. Як правило, на дидактичних картках не міститься нічого, крім змісту завдання і його номера. Втім, іноді сама для себе сортую всі завдання за ступенем складності і навіть супроводжую їх відповідними значками на картках (наприклад, зірочкою). При цьому він сам розподіляє завдання серед дітей, спираючись на свої уявлення про можливості того чи іншого учня. Після закінчення роботи учнів з дидактичними картками вчитель контролює їх виконання (викликає дітей до дошки або перевіряє записи в зошиті) і оцінює їх досягнення.

Дидактичні картки зазвичай розраховані на індивідуальну роботу учнів. Завдання для колективної роботи на картках майже не використовую. Це дозволяє з упевненістю говорити про дидактичні картки як про одну з форм реалізації індивідуального підходу на уроці.

У традиційній системі освіти вчитель є центральною фігурою в класі. Він виступає як головний ініціатор і контролер всього, що відбувається. Він приймає всі основні рішення, що стосуються того, що, як, коли і з ким будуть вивчати учні в його класі. Сутність такої індивідуалізації полягає в тому, що індивідуальний підхід до учнів здійснюється на основі професійної спрямованості та активності вчителя.

Однак в сучасній освіті учневі відводиться істотно більш активна роль. У ньому учень як суб'єкт навчання має реальну і повсякденне можливість впливати на те, що і як він вивчає, приймати самостійні рішення, робити вибір. Для цього на своїх уроках використовую дидактичні картки, але тут вони мають важливувідмінність. Ці картки готую і використовую таким чином, що не вчитель, а сам учень приймає рішення, що робити і як. Учень здійснює персональний, вільний і відповідальний вибір з усіх пропонованих йому варіантів.

Дидактичні картки своєю суттю являють собою спеціально організований асортимент різноманітних за змістом, ступеня складності і формою виконання навчальних завдань. Така різноманітність стимулює учнів самостійно і усвідомлено (за допомогою зазначених на картках символів) вибрати собі роботу, щоб потім приступити до її виконання в складі пари, підгрупи або індивідуально, самим відібрати із запропонованих необхідні їм матеріали, задіяти свої власні, індивідуальні «способи навчальної роботи » . У ситуації самостійного вільного вибору найбільш яскраво проявляється індивідуальність кожного учня, його індивідуальна траєкторія навчання.

На такому уроці кожен учень в класі виявляється в ситуації вибору завдання для себе. Тому я можу сміливо стверджувати, що індивідуальний підхід в даному випадку здійснюється по відношенню до кожної дитини.

У освітньому процесі дидактичні картки виконують три основні функції.

1. Дидактична. Дидактичні картки і є дидактичним матеріалом. Тим самим вони сприяють вирішенню навчальних завдань з оволодіння дітьми програмними знаннями, вміннями і навичками.

2. Розвиваюча. Дидактичні картки і методологія їх використання на уроці дозволяє досягати розвиваючих цілей, які ставить перед собою сучасна освіта. Я вважаю, що працюючи з картками, діти вчаться приймати самостійні і зважені рішення, робити усвідомлений і відповідальний вибір, користуватися різними джерелами інформації, співпрацювати з однолітками в процесі вирішення спільних завдань.

3. Діагностична. Використання технології роботи з дидактичними картками дозволяє вчителю на уроці не тільки навчати, але і вивчати дітей, виявляти їх індивідуальні особливості: спонукальні мотиви і пізнавальні інтереси.

Однак, варто зауважити, що використання па уроці дидактичних карток і вимагає від учителя переходу від звичної ролі наставника і контролера до позиції наглядової помічника, який менше вчить і виховує, а більше допомагає дітям вчитися і виховуватися самостійно. При цьому він спостерігає за діями дітей, намагається виявити спонукальні мотиви їх вибору, фіксувати і аналізувати індивідуальну траєкторію навчання кожної дитини.

Висновок

Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення: у навчанні особливе місце посідає самостійна робота учнів над матеріалом, що вивчається. Формування особистості учня відбувається не тільки під впливом організованих навчально-виховних заходів, а й завдяки індивідуальним намаганням самих учнів.

Практика свідчить, що найбільш ефективним є навчальний процес у тих освітніх системах, де він спирається на змістовну самостійну роботу учнів.

Самостійна робота учнів - це сукупність різноманітних навчальних прийомів і дій, за допомогою яких вони самостійно закріплюють і поглиблюють раніше набуті теоретичні знання, практичні навички й уміння, а також оволодівають новими. Вона має надзвичайно важливе значення для формування й удосконалення знань, мислення й переконань. Тому цей метод є внутрішньою основою будь-якого іншого методу навчання і необхідною передумовою дидактичного зв'язку різних методів навчання між собою.

На уроках біології  використовую  різні типи самостійних робіт за рівнем самостійної продуктивної діяльності учнів. Відтворюючі та  реконструктивно-варіативні навчальні завдання дозволяють мені оцінити рівень засвоєння необхідних предметних компетенцій, створюють умови для розвитку розумової діяльності учнів. Це і біологічні диктанти,  і розпізнавальні та перетворювальні навчальні завдання, і тестові завдання різних форматів, і робота з гербарієм або живим об’єктом, і робота з підручником, і складання опорних схем і таблиць.  На узагальнюючих уроках або на етапі узагальнення та систематизації набутих знань і навичок використовую евристичні та творчі роботи учнів. Це і проблемні завдання переважно практичного спрямування та творчого характеру (де є багатоваріантність розв’язування завдань або різноманітність кінцевого результату пошуку), і  творчі роботи (складання кросвордів з теми, створення презентацій, буклетів, фотоальбомів, усних журналів, альбомів у незвичній формі, вироби з природного матеріалу), і організація нестандартних уроків (прес конференцій, круглих столів), і проектні та ігрові технології.

Власний досвід доводить, що  правильно організована самостійна робота учнів  забезпечує:

-    формування умінь самостійно розпізнавати, визначати  і долати суперечності, що виникають у процесі пізнавальної діяльності;

-    прагнення школярів активно долучатися  до пізнання нового;

-   активізацію внутрішніх можливостей кожного учня в розв’язуванні навчально-пізнавальних завдань;

-    розвиток творчого мислення, не просто відтворення засвоєння знань, але й використання їх у практично-орієнтованій діяльності.

Учень в ролі зацікавленої особи в навчально-пізнавальній діяльності – запорука не лише результативності навчання, а й вищого рівня інтелектуального розвитку особистості.

Плануючи й організовуючи самостійну роботу учнів, враховую такі моменти:

  • психологічні механізми процесу учіння;

  • добові біоритми роботи головного мозку;

  • велика кількість інформації, отримана під час планових занять, забувається зразу ж після цих занять, тому необхідне повторення;

  • дуже часті повторення за короткий час, навпаки, гальмують процес запам'ятовування;

  • кількість і частота повторень мають залежати від обсягу матеріалу, що вивчається, і його новизни;

  • учні завжди краще запам'ятовують систематизований, корисний для практичної діяльності матеріал;

  • будь-який матеріал краще пригадується не відразу після повторення, а через певний час;

  • обов'язковою повинна бути зміна виду діяльності учнів, тобто потрібно вміло чергувати їх розумову і фізичну працю та відпочинок;

  • заохочення учнів за успіхи в самостійній роботі сприяють формуванню у них мотивації до цієї роботи тощо.

Отже, щоб самостійна робота учнів у повному обсязі реалізувала свої освітні та виховні функції, вона має бути планомірною, систематичною та змістовною.

ДОДАТКИ

Картка завдань №1 «Науки, що вивчають людину. Методи дослідження організму людини»

1.Знайдіть пару

2.Заповніть схему

Картка завдань №2 «Організм людини як біологічна система.Різноманітність клітин організму людини»

  1. Підпишіть будову тваринної клітини

1.______________

2.______________

3.______________

4.______________

5.______________

6.______________

7.______________

  1. Знайдіть пару

Картка завдань №3 «Організм людини як біологічна система.Різноманітність клітин і тканин організму людини»

1.Знайдіть відповідність між назвою тканини та її зображенням

2.Охарактеризуйте тканини організму за даними ознаками ( постав стрілочки від ознаки до кожної відповідної тканини )

Картка завдань №4«Фізіологічні системи»

  1. Знайдіть назви фізіологічних систем

  1. Розподіліть органи людини до тих систем , до яких вони належать

Картка завдань №5«Поняття про механізми регуляції організму людини»

  1. Розподіліть ознаки, які характеризують нервову та гуморальну регуляції

  1. Позначте елементи будови рефлекторної дуги

Картка завдань №6«Гуморальна регуляція. Поняття про гормони»

  1. Встановіть відповідність між гормонами та функціями, які вони виконують в організмі людини

2.Розгадайте ребус

3.Знайдіть відповідність між залозами внутрішньої секреції та гормонами, які вони виділяють

Картка завдань №7«Значення опорно-рухової системи, її будова та функції. Кістки, хрящі.З’єднання кісток »

  1. Назвіть елементи трубчастої кістки

2.Доповніть речення

Картка завдань №8«Огляд будови скелета »

  1. Якікісткивходять до складу черепа ?

  1. Побудуйтеправильний скелет

Картка завдань №9«Функції і будова скелетних м’язів. Основні групи скелетних м’язів»

  1. Вставте пропущені слова ( підпишіть будову м’яза )

2.Вкажіть групу мязів, позначену на малюнку

Картка завдань №10«Надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи»

  1. Доповнітьтаблицю

  1. Підпишітьвидипорушення опорно-руховоїсистеми

А. Б.

В. Г.

3. Розгадайте ребус

Картка завдань №11«Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини – основна властивість живого»

  1. Розподіліть означення до поживних речовин

  1. Охарактеризуйте основніпроцесиобмінуречовин

Картка завдань №12«Їжа та її компоненти. Склад харчових продуктів. Значення компонентів харчових продуктів»

  1. Знайдіть пару

  1. Вставте пропущені слова

Картка завдань №13 «Значення травлення.

Система органів травлення»

  1. Заповнітьтаблицю

  1. Розмістіть у правильному порядку картки, що відповідають органам травної системи

Картка завдань №14 «Процес травлення»

  1. Розгляньте верхній і нижній зубні ряди та визначте види зубів

  1. Назвіть складові зуба

  1. Вставте пропущені слова

Картка завдань №15 «Значення дихання.

Система органів дихання»

  1. Вставте пропущені слова

  1. Розгадайте кросворд

  1. Алергічне захворювання органів дихання.

  2. Захворювання органів дихання, спричинене вірусами.

  3. Куполоподібний м’яз, який приймає участь у диханні.

  4. Запалення слизової оболонки трахеї.

  5. Об’єм повітря, який можна ще вдихнути після спокійного вдиху.

  6. Регуляція дихання за участю вуглекислого газу.

  7. Який тип дихання переважає у чоловіків.

  8. Бактеріальне захворювання, яке найчастіше вражає легені

  9. Відповідна реакція організму на подразник за участю центральної нервової системи.

Картка завдань №16«Дихальні рухи»

  1. Позначте елементи будови дихальної системи людини

  1. Установіть послідовність процесів акту видиху

  1. Встановіть відповідність

Картка завдань №17«Внутрішнє середовище організму. Поняття про гомеостаз. Кров, її склад та функції. Лімфа»

1.Встановіть відповідність

2.Вставте пропущені слова

  1. Розгадайте ребус

Картка завдань №18«Зсідання крові . Групи крові та переливання крові»

1.Напишіть послідовність процесів під час зсідання крові

  1. Тестові завдання:

  1. Люди, яким вливають кров : а) реформатори б ) реципієнти в) рецептори

  2. Речовини білкової природи в крові людини, які є специфічними для груп крові: а) пепсин б) аглютиногени Аі В в) гемоглобін

  3. Сполуки гемоглобіну з вуглекислим газом називають: а)карбонат б) оксигемоглобін в) карб оксигемоглобін

  4. Еритроцити позбавлені: а) ядра б) оболонки в) цитоплазми

  5. Еритроцит усередині майже повністю заповнений білковою речовиною: а) глобуліном б) гемоглобіном в) глобулою

  6. Червоні кровяні тільця, що здійснюють в організмі дихальну функцію: а) еритроцити б) тромбоцити в) лейкоцити

  7. Люди, які здають кров для переливання: а) здавачі б)донори в) волонтери

  8. У 1901 р. крові відкрив австралійський учений: а) Лавуазьє б) Ламарк в) Ландштейнер

  9. Люди, які мають у крові резус-фактор, називають: а) резус-нейтральними б) резус – позитивними в) резус- негативними

  10. Сполуки гемоглобіну з киснем називають: а) оксид б) оксигемоглобін в) карб оксигемоглобін

Картка завдань №19 «Система кровообігу. Серце: будова та функції»

  1. Із переліку судин і відділів серця виберіть окремо ті, що належать до великого і до малого кола кровообігу

  1. Вставте пропущені слова

  1. Визначте складові серця

Картка завдань №20 «Кровотечі. Серцево-судинні хвороби та їх профілактика»

  1. Розподіліть ознаки кровотеч за їх видами

  1. Знайдiть відповідність мiжсерцево - судинними захворюваннями та їх ознаками

Картка завдань №21«Будова і функції сечовидільної системи»

  1. Запишіть у світлих колонках функції відповідних відділів сечовидільної системи

  1. Встановіть відповідність між частинами сечовидільної системи та їх назвами

  1. З'ясуйте правильну послідовність процесу утворення сечі

Картка завдань №22«Значення і будовашкіри.

Терморегуляція»

1.Встановіть відповідність між частинами будови шкіри

2. Назвіть функції шкіри

Картка завдань №23 «Будова нервової системи. Центральна і периферична нервова система людини»

  1. Виберітьвірнітвердження

  1. Доповнітьречення

Картка завдань №24 «Спинний мозок»

  1. Вставте пропущені слова

  1. Зробіть відповідні підписи до малюнку ( будова спинного мозку людини)

Картка завдань №25 «Головний мозок»

1.Встановіть відповідність між відділом головного мозку та функцією, яку він виконує

2.Знайдіть відповідність відділів мозку та діями людини

Картка завдань №26 «Зорова сенсорна система. Око»

  1. Знайдіть пару

2.Назвіть позначені частини ока

Картка завдань №27 «Слухова сенсорна система. Вухо»

  1. Вставте пропущені слова

  1. Зробіть відповідні позначки в будові слухового аналізатора

Картка завдань №28 «Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи»

1.Вставте пропущені слова

2.Завдання має три стовпчики відповідей. Виберіть по одному правильному варіанту відповідей із кожного стовпчика. Укажіть характерні ознаки вищої нервової діяльності.

Прикладом якої сигнальної системи є мова ?

Яким видом памяті є запам’ятовування віршів ?

Що із зазначеного є прикладом свідомості ?

  1. Третьої

  1. Образною

1Мислення

  1. Першої

  1. Словесно- логічною

2Інтуїція

  1. Другої

  1. Емоційною

3Інстинкт

Прикладом якої сигнальної системи є здатність сприймати звуки ?

Яким видом памяті є запам’ятовування запахів ?

Що із зазначеного є прикладом несвідомого ?

1.Третьої

1Образною

1Увага

2.Першої

2рРуховою

2Память

  1. Другої

3Емоційною

3Автоматизм

Картка завдань №29 «Умовні та безумовні рефлекси»

  1. Класифікуйте рефлекси

  1. Укажіть послідовність подій при виробленні умовного рефлексу на світло електричної лампочки

Картка завдань №30 «Ендокринна система. Залози внутрішньої секреції»

  1. Назвіть позначені залози

  1. Встановіть відповідність між гормонами та залозами, що їх виділяють

Картка завдань №31«Ендокринна система. Залози змішаної та зовнішньої секреції»

  1. Встановіть відповідність між категоріями : залози зовнішньої , внутрішньої та змішаної секреції

  1. Поєднайте назву залози та захворювання, які виникають при порушенні її функцій

Картка завдань №32«Будова та функції репродуктивної системи»

  1. Встановіть відповідність між поняттями та їх визначеннями

  1. Установіть відповідність між органами , зображеними на малюнках, та їхніми назвами. Які функції вони виконують ?

Орган

функція

1

2

3

4

Картка завдань №33«Статеві клітини. Запліднення»

1. Розподіліть ознаки відповідно до статевих клітин

2.Розмістіть процеси в логічній послідовності

Список рекомендованих джерел

  1. Бех I.Д. Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології // Педагогіка і психологія. - 1999. - № .7.

  2. Богданова О. К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі. Х.: Вид група « Основа» , 2003.

  3. Богданова О. К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі. Х.: Вид група « Основа» , 2003.

  4. Бондар С. Компетентність особливості – інтегрований компонент навчальних досягнень учнів. Біологія і хімія в школі.-2003.-№18.

  5. Вишневський О.І. Сучасне українське виховання: Педагогічні нариси. Львів, 1996 р

  6. Галузінська М.Г. Самостійна навчальна діяльність учнів - перший крок до творчості // Обдарована дитина. - 2005. - № 5.

  7. Державний стандарт базової і повної середньої освіти. Кабінет біології.  Упоряд. К. М. Задорожний, С. О. Малікова. - Х.: Вид. rрупа «Основа», 2006.

  8. Драненко Т. Є., Зламан С. В. Використання прийомів формування навчальної діяльності учнів на уроках біології: Методичний посібник. – Рівне, 2010.

  9. Мальований Ю.І. Форми навчання в школі. -- К.: Освіта, 1992.

  10. Мартиненко С.М., Хорунжа Л.Л. Загальна педагогіка: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2002.

  11. Москальчук Н. Навчальна діяльність учнів: структура і її види. Біологія. Хімія. - 2003. - №4

  12. Небикова Т. Використання активних та інтерактивних технологій на уроках біології: методичні рекомендації // Біологія. – 2006. - №3.

  13. Падалка О.С. та ін. Педагогічні технології. - К. :Українська енциклопедія,1995.

  14. Пометун О., Пироженко Л. «Сучасний урок, інтерактивні технології»

  15. Продуктивне навчання як основа стратегії розвитку інноваційної особистості «Управління школою», //Основа, №3, січень, 2008.

  16. Пугач І.М. Творчі завдання на уроках біології як засіб формування ключових компетентностей учнів.Біологія.Хімія.-2007. -№14.

  17. Руснак Г. Інтерактивні методи роботи на уроці біології // Біологія і хімія в школі. – 2000. -№1.

  18. Томко Н.Р. Проектні технології на уроках біології. // Біологія. -2014. - №1-2.

  19. Хоменко П. Функціональні знання у структурі ключових компетенцій особистості // Біологія і хімія в школі. – 2004. - №4.

  20. Learningapps.org

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.