Ціннісний вимір історичної освіти з позицій спіральної динаміки (Стаття)

Опис документу:
Питання ціннісного виміру освіти постало актуальним для всіх шкільних предметів, зокрема для історичної освіти. Серед предметних компетентностей історичної освіти є аксіологічна компетентність. У статті розглянуто: проблеми формування аксіологічної компетентності, зокрема на уроках історії; проблеми історичної періодизації та їх зв'язок з ціннісними парадигмами спіральної динаміки; можливості аналізу історичного процесу в ціннісному вимірі крізь призму кольорових парадигм спіральної динаміки.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Суріна Ганна Юріївна,

к.філос.н., доцент кафедри філософії освіти,

теорії й методики суспільствознавчих предметів

Миколаївського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

Ціннісний вимір історичної освіти з позицій спіральної динаміки

Актуальність. В процесі освітньої реформи в Україні актуальним постало питання ціннісного виміру освіти, адже саме школа максимально впливає на ціннісні орієнтації молодих людей, через шкільні колективи відбувається соціалізація майбутніх громадян. Аксіологічний підхід в освіті є складовою компетентнісного підходу. При цьому аксіологічний підхід спирається на гуманістичний світогляд, практично-діяльнісним аспектом якого постає процес безперервного культуротворення.

Ціннісний вимір є актуальним для всіх шкільних предметів, зокрема для історичної освіти. Шкільна програма з історії включає змістову лінію «Цінності й моральність», спрямовану на формування учня як морально повноцінної людини. Також серед предметних компетентностей історичної освіти є аксіологічна компетентність, під якою розуміється «уміння формулювати оцінку історичних подій та історичних постатей, суголосну до цінностей та уявлень відповідного часу чи відповідної групи людей, осмислювати зв’язки між історією і сучасним життям».

Втім формування ціннісних аспектів історичної компетентності є для вчителя завданням складним, яке потребує надзвичайної педагогічної майстерності, оскільки педагог має не нав'язувати учням свої ціннісні орієнтири, а спонукати їх до вироблення власних міркувань, оцінок, що згодом мають стати переконаннями. Складність полягає також у тому, що в нашій свідомості поняття «цінності» залишається майже невизначеним, розпливчастим і поверховим. Про цінності багато говорять, але природу їх не осмислюють, вважають її імперативною, такою, що прищеплюється наказами і правилами.

«Посилання на цінності в шкільному навчанні часто зводиться до того, що це якісь еталони, ледь не святині. Їх практично не можна поставити під сумнів і тим паче – змінити. Наприклад потрактування патріотизму, героїки як найвищих чеснот. Або категоричне твердження з підручника “Я у світі” для третього класу: “Ти маєш засвоїти, що відпочинок і розваги настають тільки після того, коли вивчено уроки”. На думку координатора Всеукраїнської освітньої програми “Розуміємо права людини” та освітнього напряму Української Гельсінської спілки Сергія Бурова, це приклад того, як спотворюються права людини. Адже їх постійно підв’язують до обов’язків» [3]. Якщо однією зі стратегічних цілей суспільного розвитку є ціннісно-орієнтоване виховання, то педагогам потрібно розібратись у ключових аспектах ціннісної проблематики, щоби вірно орієнтувати учнів на свідоме обрання власних ціннісних орієнтацій. Педагоги мають розуміти, що існують помітні відмінності у трактуванні цінностей філософами, психологами та іншими спеціалістами. Проте при всіх відмінностях зрозуміло, що цінності – це щось ґрунтовне, певний духовний фундамент, який варто залишити прийдешнім поколінням. Цінності розставляють пріоритети, які допомагають у момент необхідності зробити відповідальний вибір.

Основний матеріал. Аксіологічний вимір освіти — це філософський вимір, тому аксіологія історії стикається з філософськими проблемами смислу історії, її еволюційного поступу в майбутнє через питання «куди рушимо?», «заради чого?», «якими засобами?». Подібні питання підспудно мають пронизувати весь період історичної освіти, надаючи їй тим самим мотиваційного забарвлення, оскільки вчителі історії добре знають, що багатьом дітям важко усвідомити навіщо взагалі вивчати історію.

На наш погляд залучити учнів до аналізу історичного процесу в ціннісному вимірі може допомогти поширена на сьогодні теорія спіральної динаміки (Д. Бек, К. Кован та ін.), що розфарбовує у різні кольори ціннісні еволюційні парадигми, які спіральним зростанням проживає кожна окрема людина і людство в цілому. Теорія є певним чином універсальною, тому її можна застосовувати для аналізу багатьох явищ, зокрема історичних процесів, оскільки ціннісні парадигми спіральної динаміки певним чином (з великим узагальненням) відповідають основним історичним періодизаціям. Розглянемо Таблицю 1.

Таблиця 1. Відповідність ціннісних парадигм спіральної динаміки та історичних періодизацій

Ціннісні еволюційні парадигми (за Кованом і Беком)

Суспільно-економічні формації (за марксистами)

Стадії розвитку теорії модернізації

Тип суспільства (за теорією модернізації)

Бежевий

Первіснообщинна

Премодерн

Доіндустріальне (традиційне суспільство)

Фіолетовий

Червоний

Рабовласницька

Синій

Феодальна

Помаранчевий

Капіталістична

Модерн

Індустріальне

Зелений

Посткапіталістична (соціалізм, комунізм)

Постмодерн

Постіндустріальне (інформаційне)

Жовтий

Бірюзовий

У другій колонці таблиці ми бачимо добре знайому вчителям радянської школи марксистську формаційну періодизацію. Третя і четверта колонки містять періодизацію сучасних підручників з історії, яка спирається на немарксистські соціально-політичні теорії. Багато видатних соціологів намагались замінити теорію формацій іншими критеріями періодизації (не виробничими відносинами, як у Маркса). Так виникла теорія модернізації, згідно з якою історія ділиться на три великі частини — Премодерн (або традиційне суспільство), Модерн (або індустріальне суспільство), Постмодерн (постіндустріальне суспільство). Такий поділ певною мірою проігнорував суттєву різницю між первісним, рабовласницьким та феодальними устроями, але дозволив ретельніше дослідити перехід феодалізму в капіталізм, закономірності їх взаємодії в процесі цього переходу. До того ж троїстий поділ допоміг подолати абсолютизацію матеріально-виробничих процесів, притаманну марксизму, й увібрати в аналіз соціальних процесів нематеріальні складові, такі як релігія, мораль, політика, культура.

Предтечею теорії модернізації вважається Макс Вебер, за яким те, що Маркс вважав «надбудовою», не тільки містить певний ступінь автономії по відношенню до економічного базису, а й у багатьох випадках визначає цей базис. Як відомо, за Вебером, модифікація католицизму у протестантизм сильно вплинула на зародження капіталістичних відносин.

На сьогодні теорія модернізації є популярнішою за марксизм. Згідно з її положеннями для переходу від традиційного суспільства, що існувало тисячоліттями, до відносного молодого суспільства модерну, треба якісно змінити спосіб мислення, тип соціальної ідентифікації, структуру соціальних комунікацій, політичну систему і таке інше у бік раціоналізму. Людина Модерну, це перш за все людина раціональна. До того ж, це людина більш індивідуальна, ніж колективна. Премодерне суспільство тяжіло до спільнот — феодальної общини, цехової структури, дворянської ієрархії, тобто колективні форми масової свідомості переважали індивідуалізм. Людина Модерну перетворилася на індивідуаліста, для якого звична стабільна система соціальних комунікацій стала дуже рухливою (з усіма психологічними струсами на цьому тлі), але з'явилось те, що Пітірим Сорокін назвав «вертикальною соціальною мобільністю», тобто індивідуальна незалежність від родинних, цехових, будь-яких кастових обмежень при виборі способів самореалізації. В Модерні з'явилась також свобода від релігійного та ідеологічного диктату: індивідуум отримав право бути світським. Премодерн не давав людині такого права. Модерн відділив церкву від держави, надавши людині можливість самій обирати світогляд (свобода совісті), тим самим значно загострив проблеми ідентичності.

Отже, Модерн привніс в історичну еволюцію:

1. Нову науку, яка побудувала нові відносини людини з технікою.

2. Індустріальний тип виробництва.

3. Нові принципи ідентифікації особи та принципово нові спільноти — нації, які були породжені саме новими принципами самоідентифікації.

4. Нові політичні системи — світські диктатури і світські демократії.

5. Світський тип культури.

Ці зміни склали підґрунтя різноманітних модернізацій, що здійснювалися різними народами за допомогою тих чи інших соціальних і політичних технологій. При цьому країни модернізувалися як в умовах авторитарності, так і в умовах демократій.

Якщо ми порівняємо з вище переліченими характеристиками Модерну риси, притаманні помаранчевій ціннісній парадигмі з Таблиці 2, то побачимо повну відповідність позицій. Якщо розглянемо всі позиції в Таблиці 2, побачимо, що вони дійсно відповідають розподілу еволюційних стадій в Таблиці 1. Цінності еволюціонують разом з економікою, політикою та іншими сферами життя.

Таблиця 2. Ціннісні парадигми мислення з позицій спіральної динаміки

Світ першого порядку (кожна парадигма мислення наполягає лише на своїй правоті)

Ціннісна парадигма мислення

Індивідуалізм, самовираження

Колективізм, служіння

Бежева (інстинктивна, виживання)

Підтримання фізіологічної стабільності. Рефлекси, звички. Тіло. Мова жестів і вигуків. Чутлива перцепція до всього зовнішнього.

Фіолетова (магічна, племінна)

Пошук колективної безпеки у ворожому світі. Сімейні зв'язки. Клан, соціальна група. Традиції. Світ духів. Магія. Ритуали.

Червона (героїчна, егоцентрична, імпульсивна)

Світ Его. Світ — це джунглі, де виживає сильніший. Домінування — підкорення. Немає сорому, немає провини. Є миттєве задоволення потреби. Мужність. Сила. Честь. Помста. Пантеони богів і героїв.

Синя (етична, ієрархічна, нормативна)

Світ порядку і єдино вірного шляху. Відповідальність, громадянська мужність, кодекс честі, цінності, етика, етикет, аскетизм. Стабільність. Ієрархічність. Консерватизм, часто до догматизму. Різноманіття лякає.

Помаранчева (раціоналістична, індивідуалістична)

Індивідуальний успіх, бізнес, багатство. Світ — механізм, глобальна шахова гра, необхідно знати правила і вигравати. Конкуренція. Раціоналізм. Наука і техніка. Ефективність. Оптимізація.

Зелена (екологічна, емпатійна, плюралістична)

У кожного своя правда. Відчуття спільності та єдності людей. Любов, повага до інших. Консенсус. Немає догм, ієрархій. Духовність. Пошук гармонії.

Світ другого порядку (враховує позитивні риси всіх попередніх парадигм мислення)

Жовта (інтегративна, адаптивна)

Світ калейдоскоп. Незалежність, свобода, гідність. Компетентність. Мережа. Спонтанність і повнота життя. Гнучкість і швидка адаптація. Вміння домовлятися та взаємодіяти. Природні ієрархії. Хай-тек (high-tech) — світ високих технологій.

Бірюзова (холістична, інтегральна)

Світ єдиний організм. Хай-хьюм (high-hume) світ високих психологічних і соціальних технологій, духовних вчень і практик, надзвичайних здібностей, роботи з несвідомим, отримання інформації з раціональних та ірраціональних джерел.

Отже, згідно з теорією спіральної динаміки, людські цінності спірально розвиваються разом з економічними, політичними та іншими факторами історичного розвитку. Певні ціннісні парадигми проживаються суспільством поступово, послідовно, без перестрибування або ігнорування попередніх стадій. Попередні стадії не зникають, а змінюються кількісно й якісно. Проте на кожному етапі еволюційного розвитку певна ціннісна парадигма превалює, виявляючи тяжіння у бік колективізму або індивідуалізму. Переваги даної теорії полягають у тому, що вона дозволяє усвідомити певну закономірність історичної еволюції. Як видно з Таблиці 2, людство в цілому рухається у бік інтеграції самих різних сфер життя, а також у бік зростання духовності, незважаючи на поки що дуже малий відсоток присутності цих рис у нашому житті. Чим скоріше людство усвідомить невпинний хід еволюції, аналізуючи власні цінності, тим скоріше, згідно з теорією спіральної динаміки, настане «світ другого порядку», заснований на безконфліктному існуванні.

В. Пекар проаналізував з позицій спіральної динаміки мапу світу. Кожен соціум складається з представників різних парадигм мислення, але при цьому суспільство має свій якби центр тяжіння, навколо якого організовуються громадські інститути, що надає можливість аналізу. Так, у термінах спіральної динаміки вперше у світі вихід на помаранчевий рівень зробила Європа, яка стала першою за темпами розвитку і нарешті підкорила собі світ. Цьому сприяли університетська освіта, друкарський верстат, становлення доби Просвітництва. Виникнення протестантизму (помаранчевого порівняно з синім католицизмом) сприяло поширенню свободи думки. Розвиток науки призвів до промислової революції, поширення раціоналізму як провідної помаранчевої цінності. Помаранчева ціннісна парадигма хвилями розповсюджувалася світом. На думку В. Пекаря, причинами такого стрибка стали децентралізація Європи, тобто наявність значної кількості невеликих конкуруючих держав, в яких в свою чергу конкуренція точилася між монархами, церквою, аристократією, гільдіями, містами, що призвело до відсутності монополії на владу. У конкурентних перегонах за першістю і багатством генерувались ідеї, винаходи, відкриття, культурні коди. Водночас формувалось спільне поле для торгівлі, спілкування, обміну ідеями.

Помаранчева ціннісна парадигма на сьогодні переважає у заокеанських відгалуженнях європейської цивілізації — США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії. Саме ці країни, а також країни Скандинавії в Європі одними з перших здійснюють помаранчево-зелений перехід в певних галузях, таких як охорона здоров'я, судочинство, соціальні послуги, освіта. В той же час співіснування різних ціннісних парадигм в різних країнах Євросоюзу допомагає зрозуміти причини гальмування розвитку Європи у сьогоденні.

На інших континентах досі існують країни, де панує неприхований червоний ціннісний світ, тобто відсутні порядок і законність — це Сомалі, Афганістан. Африка на південь від Сахари часто являє суміш фіолетового (племінного) і червоного (диктатури). В Індії, як і в деяких інших країнах Азії, незважаючи на здійснення помаранчевого прориву в найбільш розвинутих регіонах, повсюдно панує головним чином фіолетова (кастова) ціннісна парадигма, що стримує розвиток країни. Таким чином можна аналізувати будь-які континенти, країни, регіони всередині країн. Кожна територія являє собою спектр, в якому присутні в різних пропорціях всі парадигми мислення. Такий аналіз зв'язує сучасність з минулим (тобто з історією країни) і дозволяє прогнозувати рух у майбутнє, передбачати можливі конфлікти і шлях їхнього уникнення. Отже, вивчаючи історію, ми водночас досліджуємо еволюцію людських ціннісних парадигм і прагнемо прогнозувати майбутнє.

Якщо при викладанні історії ми вивчаємо значення понять «аристократи, бояри, вотчина, князь, магнат, натуральне господарство, смерди, холопи, панщина» та інші, ми ти самим досліджуємо ціннісні аспекти економічних відносин синьої (нормативної) з елементами червоної (силової) парадигм. Якщо ми далі переходимо до осмислення термінів «модернізація, індустріальна революція, урбанізація, індустріальне суспільство» та інші, ми потрапляємо у сферу помаранчевих цінностей і досліджуємо важкий шлях їх історичного просування у різних частинах світу. Якщо ми рухаємось до вивчення термінів «європейська інтеграція, зона вільної торгівлі, зелена революція, постіндустріальне суспільство, молодіжний соціальний рух» і таке інше, ми починаємо усвідомлювати зелені цінності, їх переваги й недоліки (як до цього усвідомлювали переваги й недоліки кожної попередньої ціннісної парадигми).

Висновки. Інструментарій системи цінностей спіральної динаміки достатньо простий для розуміння вчителями і учнями, легко засвоюється, активізує творче мислення, здатен заохочувати до аналізу процесів світового розвитку і ситуації в Україні. Він сприяє вихованню толерантності до різних поглядів, розумінню причин їх виникнення, зводить різнобарвні цінності до певної логічної системи, що дозволяє зменшити рівень конфліктності у суспільстві.

Література:

1. Линьов К. Українська школа в контексті теорії спіральної динаміки [Електронний документ]. Режим доступу http://education-ua.org/ua/articles/894-ukrajinska-shkola-u-konteksti-teoriji-spiralnoji-dinamiki

2. Пекар В. О. Різнобарвний менеджмент / В. Пекар. Харків, ФОЛІО, 2018. 191 с.

3. Скиба М. Цінності в школі – від глухої оборони до навігації в незвіданому. [Електронний документ]. Режим доступу https://nus.org.ua/view/tsinnosti-v-shkoli-vid-gluhoyi-oborony-do-navigatsiyi-v-nezvidanomu/

4. Смирнова К. «Цветные школы», или Почему тормозит реформа? [Електронний документ]. Режим доступу https://zn.ua/EDUCATION/cvetnye-shkoly-ili-pochemu-tormozit-reforma-274848_.html

5. Суріна Г. Ю. Особливості аксіологічних засад реформи української освіти / Virtus: Scientific Journal / Editor-in-Chief M.A. Zhurba – June # 25, 2018. P. 132-136.

6. Суріна Г. Ю. Реформа освіти з позицій спіральної динаміки / Освіта і наука у мінливому світі: проблеми та перспективи розвитку. Матеріали Міжнародної наукової конференції. 29-30 березня 2019 р., м. Дніпро. Частина II. / Наук. Ред. О. Ю. Висоцький. Дніпро: СПД “Охотнік”, 2019. С. 266-267.

  • 10.08.2019
  • Особливості організації освітнього процесу у 2019/2020 навчальному році
  • Інші методичні матеріали
  • 89
  • 0
  • 4
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Селф-коучинг (самонаставництво) як технологія професійного розвитку педагога Нової української школи»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.