Батьківські збори у 2 класі

Опис документу:
Нетрадиційні батьківські збори – це новий формат спілкування з батьками. Цікаві тренінги, інтерактивні вправи, ігри, зустрічі з фахівцями за круглим столом допоможуть освітянам і батькам стати партнерами на засадах довіри і поваги.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Батьківські збори №7

Тема: Вплив сім’ї на формування особистості

Мета: визначити разом із батьками їх задачі та головні пріоритети у вихованні; на емоційно-смисловому рівні допомогти усвідомити роль батьківського впливу на становлення особистості дитини, сформувати бачення й усвідомлення особистих цінностей; дати можливість відчути вагомість своїх переконань і життєвих цінностей, допомогти встановити їх індивідуальну ієрархію; визначити серед них місце здоров’я,проаналізувати якою може бути любов до дитини

Обладнання: дошка, плакат «Правила роботи групи»,
маркери, папір формату А4, стікери, картки з написами, нитки, комп'ютер

Хід проведення

На дошці висять плакати:

«Хоч би яка у вас відповідальна і складна творча робота була на виробництві, знайте, що вдома на вас чекає ще відповідальніша, ще складніша, ще тонша робота — виховання людини».

                                                   В.А. Сухомлинський

Дитина — рентгенівський знімок сім’ї. ”                                     

                                                     А.Макаренко

Усі ми стали людьми настільки, наскільки навчилися любити і розуміти інших. ”

                                                      Б.Пастернак

Якими діти народжуються, не залежить ні від кого, але щоб вони шляхом правильного виховання стали гарними нам під силу ”.

                                                       Плутарх

Сім'я – це особливий колектив, який грає у вихованні основну,

довгочасну та важливу роль.

Сім'я – головний інститут виховання.

В сім'ї закладаються основи особистості.

Те, що дитина отримує в сім'ї, вона зберігає протягом всього життя.

  1. Вступе слово вчителя.

Шановні батьки, сьогодні ми поговоримо про наших дітей. Про те, яку роль у їх вихованні відіграють сім'я та школа, адже сім'я та школа – це два соціальних інститута, від узгоджуваності дій яких залежить ефективність процесу виховання.

Щоб виростити повноцінну людину, культурну, творчу та соціально зрілу особистість, необхідно, щоб вчителі та батьки діяли, як союзники, партнери; ділилися з дітьми добротою, досвідом та знаннями.

Взаємовідносини сім'ї та школи важливі не тільки в перші роки перебування дитини в школі, коли вона ще не отримала необхідних здібностей до самоуправління своїми почуттями та поведінкою, актуальними вони залишаються і в старшому віці, бо саме в школі в дитини з’являється можливість до самовираження.

  1. Вправа «Знайомство»

Кожен учасник називає своє ім’я і найкращу рису характеру своєї дитини.

3. Вправа „Очікування”

Педагог нагадує учасникам, що вони обговорюють важливість участі батьків у становленні дитячої особистості та пропонує кожному учасникові назвати власні очікування від зборів. Кожне висловлювання записується на окремих стікерах у формі птаха і приклеюється на плакат із зображенням небес.

  1. Прийняття правил роботи в групі «Правила сімейного кола».

Шановні учасники, я пропоную сьогодні всіх нас вважати однією великою сім'єю, в колі якої обговорюватимуться питання взаємовідносин в сім'ї, виховання дитини.
Давайте сформулюємо правила спільної взаємодії, що сприятимуть продуктивній праці протягом наших зборів.
Правила:
• говорити по черзі (правило руки);
• бути позитивними до себе та інших;
• дотримуватись регламенту;
• бути активними;
• працювати у групі від початку до кінця

5. «Мозковий штурм»

Посередині на дошці класний керівник записує основне твердження, а батьки підбирають та називають свої судження.

Протягом проведення батьківських зборів батьки допрацьовують створену схему на дошці.

  1. Слово вчителя

У різні епохи люди розмірковували над таємницями становлення особистості. Ще Гельвецій стверджував, що люди не народжуються, а стають тими, ким вони є.

Дві могутні сили діють у сфері виховання підростаючого покоління — сім'я і школа. Об'єднати їх, спрямувати на вдосконалення навчання й виховання дітей — важливе, але нелегке завдання.

Першоосновою розвитку дитини як особистості є виховання в сім'ї. Якщо сім'я зацікавлена у вихованні особистості, то зусилля школи потроюються; якщо ж така співпраця не вдалася, зусилля школи зменшуються аж на дві третини.

Родина може виступати в якості як позитивного, так і негативного фактора виховання. Позитивна дія на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім найближчих для неї в родині людей – мами, тата, бабусі, дідуся, брата, сестри, не ставляться до дитини краще, не люблять її так і не піклуються стільки про неї. І разом з тим, ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, скільки може зробити родина.

Тому зараз разом із вами ми можемо знайти ті головні напрямки, на які необхідно звернути увагу, щоб не «втратити» свою дитину.

  1. Метафора «Річка та береги» 

Послухайте, будь ласка, метафору:
«Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела та стрімка, бурхлива, або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо “батьками”. Вони, завжди ніби попереду, визначають основне спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, - то це береги міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш впевненою.
Де ви бачили такі береги, які б тиснули на річку чи змушували її плисти в інший бік? Річка пливе вільно у відповідності до своєї природи, але береги дещо скеровують її рух. Річка, яка не має берегів розтікається, поступово перетворюючись на болото. Так і дитина, яка не відчуває підтримки, розумного контролю з боку батьків не має життєвих орієнтирів, чіткого самоусвідомлення своїх справжніх бажань та потреб. Тому часто потрапляє під чужий вплив або тиск оточення.
Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування, але, головне, – засвоюють саме ті цінності, ті головні життєві принципи, які сповідують батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені, що дитина буде робити так, „як я говорю”. Насправді, ж вона буде робити так, „як я роблю”. Тому батькам важливо бути послідовними у думках, переконаннях та діях.”

З цього приводу я хочу ознайомити вас з пам’яткою «Становлення дитячої особистості» (додаток 1)

8. Вправа „Цінності”

Бути хорошим – це шляхетно,

але ж навчити інших бути хорошим – шляхетніше.

Марк Твен

Вчитель дає учасникам аркуш із переліком цінностей (додаток 2) і пропонує, ознайомившись з ними , визначити десять з них, яким вони надають перевагу. Потім із десяти виділити п’ять, а з п’яти проранжувати три основних для кожного на даному етапі життя.

Учасникам пропонуємо записати кожну із трьох цінностей на окремих аркушиках (попередньо роздати). Тоді тренер говорить: „Подаруйте, будь-ласка, одну цінність із трьох вибраних” (збирає в корзинку). „Подаруйте ще одну цінність”.

Якщо батьки відмовляться віддавати цінність, не наполягати. В учасників залишилося по одній цінності.

Обговорення:

  • Яку цінність ви залишили? Чому?

  • Які цінності ви подарували?

  • Що ви відчували, коли їх віддавали?

  • Що значило для вас подарувати цінність?

На завершення вчитель віддає учасникам подаровані ними цінності, щоб кожен відчув себе комфортно.

-В кожного з нас є своя особиста позиція, яка ґрунтується на наших переконаннях і цінностях. Тільки переживши вагомість їх для кожного з нас, ми можемо дійсно робити власний вибір, приймати рішення і виховувати ці надбання в своїх дітях.

9. Вправа «Діамант цінностей»

-Ми вже знаємо, які цінності існують та як вони класифікуються. Нагадаємо, що: «Цінність – властивість чого-небудь задовольняти прагнення людини, що таким чином робить цей предмет цінним». Зрозуміло, що цінності – це щось особисте, індивідуальне. Саме зараз ми присвятимо увагу цінностям кожного з вас та визначимо їх пріоритетність.

Вчитель роздає кожному учаснику картку з переліком цінностейодаток)

та зазначає, що в кожній картці є вільний рядок: на випадок, якщо якась важлива для учасника цінність не увійшла до переліку, її можна дописати.

Потрібно уважно прочитати усі цінності та вибрати з них дев’ять найважливіших для себе. Тренер роздає кожному учаснику дев’ять стікерів.

Далі учасники (за бажанням) пояснюють свій вибір.

Варто наголосити, що повного збігу цінностей важко знайти – все залежить від індивідуальності особистості та досвіду кожного з нас. Вчитель зазначає, що зараз учасники обрали важливі для себе цінності, проте серед них можуть бути більш та менш важливі. Він пропонує визначити пріоритетність обраних цінностей та приклеїти стікери на аркуші паперу у такій послідовності:

Рядок 1 – одна цінність із максимально важливим значенням.

Рядок 2 – дві цінності з дещо меншим, ніж перша, особистим значенням.

Рядок 3 – три цінності з ще меншим значенням.

Рядок 4 – дві менш важливі порівняно з попередніми.

Рядок 5 – одна – найменш важлива із дев’яти обраних.

Важливо наголосити, що кожна цінність має бути записана на окремому стікері.

Варто зазначити, що таке розміщення цінностей нагадує діамант, означає «діамант моїх цінностей».

Запитання до учасників:

  • Що означають для вас ці дев’ять цінностей?

  • Чи складно було визначати пріоритетність? Поясніть.

  • Чому саме так ви склали свій діамант?

  • Чи замислювалися ви раніше над своїми цінностями?

  • Як ви думаєте, чи такі ж цінності зазначать члени вашої родини?

Поясніть.

-Цінності є важливою складовою життя особистості, її поведінки. Вони розкривають сутнісні характеристики людини, є неповторними та унікальними, як і кожна особистість. Не пізнавши своїх цінностей, людина не зможе визначити пріоритети, чітко сформулювати цілі своєї діяльності й усього свого життя. Усвідомлення власних цінностей дозволяє людині по-новому подивитися на себе, оточуючих і реалізувати власний творчий

потенціал.

-А які цінності ви хотіли б виховати у своїх дітей?

10. Вправа «Ниточки» (додаток 3)

Перед початком вправи педагог просить учасників сісти півколом, щоб утворити своєрідний амфітеатр. Після цього педагог просить підвестися та підійти до нього 9 добровольців. Він проводить короткий інструктаж для добровольців-акторів. Кожний актор отримує картку формату А-4 з відповідним написом («ДИТИНА», «СІМ'Я», «ДІМ», «ОСВІТА», «ТУРБОТА», «РАДІСТЬ», «ЛЮБОВ», «НАДІЯ», «ВІРА») та прикріплює за допомогою скотчу до грудей. У руках педагог тримає ниточки, якими буде поєднувати дитину з іншими героями історії.

Учасники стають спиною до аудиторії і повертаються до аудиторії лише після відповідних слів педагога, в яких згадується поняття, роль якого отримав учасник.

По закінченні вправи педагог пропонує відповісти на такі питання:

- Які почуття викликала у вас ця історія?

- Що ілюструє ця історія?

- Що саме у важку хвилину допомогло хлопчику подолати життєві негаразди?

«Де зникає надія, там виникає пустота» (Леонардо да Вінчі)

«Надія - посох любові» (Вільям Шекспір)

10. Вправа «Рука допомоги»

На пальцях долоні можна прописати шляхи вирішення проблеми чи поради щодо її вирішення.

11.      Вправа “Моя дитина ”.

Ми склали загальні правила. Дійшли взаєморозуміння в питаннях сімейного виховання, тож об'єднаємось в одне коло (батьки сідають в одне коло).

Я вручаю вам оцю гарну, живу тендітну квітку — це образ вашої дитини. Передавайте її з рук в руки, і дивлячись на неї продовжить розповідь за початком:

Я хочу, щоб мій син (моя донька), стали, були ...

Для цього я ...”

Дякую всім за участь! До наступних зустрічей!

Додаток 1

Пам’ятка

Становлення дитячої особистості

Коли дитину оточує критика вона звикає засуджувати.

Коли дитину оточує ворожість, вона звикає воювати.

Коли дитину оточують насмішки, вона стає сором'язливою.

Коли дитина живе з почуттям сорому, вона набуває комплексу провини.

Коли дитина живе в атмосфері толерантності, вона вчиться бути терпимою.

Коли дитина живе в атмосфері підтримки, вона вчиться бути впевненою в собі.

Коли дитину хвалять, вона вчиться цінувати інших.

Коли дитина живе в атмосфері чесності, вона вчиться бути справедливою.

Коли дитина живе в атмосфері безпеки, вона вчиться довіряти іншим.

Коли дитина живе в атмосфері схвалення, вона вчиться любити себе.

• Коли дитина живе в атмосфері відкритості, довіри, прийняття, доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Додаток 2

КАРТКА З ПЕРЕЛІКОМ ЦІННОСТЕЙ

Воля (сила волі)

Наполегливість

Відвертість

Скромність

Здатність розуміти

Самоповага

Довіра

Віра

Краса

Терпіння

Сила

Вірність

Ніжність

Щирість

Життєрадісність

Благополуччя

Надія

Неординарність

Уміння спілкуватися

Винахідливість

Гідність

Мудрість

Друзі

Принциповість

Самодисципліна

Незалежність

Рішучість

Прагнення до знань

Логічність

Практичність

Дипломатичність

Кохання

Розум

Досконалість

Доброта

Совість

Гнучкість

Багатство

Свобода

Визнання

Саморозвиток

Реалізація внутрішніх можливостей (самореалізація)

Відчуття радості й повноти життя

Відповідальність

Здоров’я

Гармонія в сім’ї

Цікава робота

Творчість

Додаток 3

Текст до вправи «Ниточки»

Зараз я розповім вам історію, яка складена на основі реальних фактів. Отже, жи-ла-була дитина (на цих словах повертається до глядачів учень, що грає роль дитини). Вона була дуже щасливою. В неї були мама, татусь, бабуся, дідусь та старший брат. У дитини було ім'я (педагог вводить учасника з карткою «СІМ'Я» та з'єднує за допомогою ниточки (далі за таким самим алгоритмом)). Була вона щасливою й тому, що в її сім'ї жили тепло та взаєморозуміння. Сім'я була по-справжньому дружньою.

Наша дитина мала дім, в якому панували затишок та злагода. Дитина почувалася в ньому, як у палаці, що захищає від усіляких незгод.

Дитина ходила до школи, отримувала освіту. Вчилася добре, старанно. Вчителька постійно ставила її в приклад: «Яка ж дитина талановита!!! Яка розумна!!! Обов'язково стане Нобелівським лауреатом у майбутньому...».

Про нашу дитину турбувалися кожної хвилини. Дитина відчувала кожного дня радість спілкування з друзями, ровесниками. Вона по-справжньому вміла гратися. Була вигадником найрізноманітніших витівок та забав.

Вона була нагодованою, мала домівку і сім'ю, друзів та можливість навчатися. Була по-справжньому зігріта любов'ю. Любов із задоволенням оселилася в її серці.

А ще там жила надія. Надія на краще. Надія на завтрашній день, на мирне існування.

Дитина вірила, що це її радісне буття буде тривати вічно. Віра допомагала їй у скрутні хвилини, даруючи крила наснаги та впевненості у майбутньому.

... Та трапилось невиправне... Сталося те, про що болісно до крику говорити...

Одного разу татусь, бабуся, дідусь та старший брат поїхали на дачу, а в дорозі потрапили до автокатастрофи... Гуркіт... скрегіт металу... смерть. Так у дитини від великої сім'ї залишилась лише її частина - мама. Та й мама протрималася недовго... свій біль почала ховати у спиртних напоях... перетворилась у залежну від алкоголю людину. Поступово алкоголь став на перше місце, витіснивши, ні, викинувши із життя дитину. Так обірвалась ниточка, зв'язок дитини з сім'єю. (Педагог обриває ниточку, що зв'язувала дитину і сім'ю. Далі він працює за подібним алгоритмом).

Дитина опинилася на вулиці. Домівки в неї не стало... Там вона нікому не була потрібною. (Педагог обриває нитку Дитина-Сім'я).

До школи ходити ніколи. Треба думати про їжу та ночівлю... яка тут може бути освіта? (Педагог обриває нитку Дитина-Освіта).

Вулиця... постійні злидні... затравлений погляд... дитина, як звірятко, яким набавились та викинули геть... Речі, які раніше радували - тепер недосяжні, в минулому... Не стало радості в житті дитини! (Педагог обриває нитку Дитина-Радість).

Нікому вона не потрібна. Усюди зайва та небажана. Ніхто про неї більше не турбувався... (Педагог обриває нитку Дитина-Турбота).

Любов, що колись заповнювала серце, перетворилася на злість та образу... «Чому я? Чому це сталося? Чому дорослі проходять осторонь мене? Чому мене цураються?»... (Педагог обриває нитку Дитина—Любов).

Дитина дійшла до межі... далі - пустота... (На цих словах педагог торкається ниточок Надія та Віра й робить 30-секундну паузу, дивлячись у аудиторію. Потім відпускає їх, не розірвавши, й продовжує).

Та десь-таки глибоко у серці дитини тліла іскра надії, а крила віри могутнім птахом тримали дитину з останніх сил... Надія та віра у те, що все, що сталося, це лише страшний сон... Що все минеться... Що скоро прийде спасіння...

Спасіння для нашої дитини прийшло... Бо зустріла наша дитина небайдужу людину, яка встановила опіку над нею... (Педагог з глядацького залу обирає навмання будь-яку людину, яка по черзі, за його словами буде відновлювати зв'язки, з'єднувати ниточки, зав'язуючи у вузлики).

Не одразу - з часом віра та надія воскресили у дитячому серці любов... (З'єднуються вузликом нитка Дитина-Любов). Бо в житті нашої дитини з'явилася нова, нехай не справжня, але сім'я. (З'єднуються вузликом нитка Дитина-Сім'я).

Знову з'явився дім. (З'єднуються вузликом нитка Дитина-Дім). Вона знову пішла до школи та отримала можливість отримувати освіту. (З'єднуються вузликом нитка Дитина-Освіта).

Про неї знову турбувались... (З'єднуються вузликом нитка Дитина-Турбота).

Вона почала радіти... затишку, спокою, увазі, світанкам та заходам сонця, можливості знову бути дитиною. (З'єднуються вузликом нитка Дитина—Радість) .

Все було позаду... І начебто усі зв'язки відновлено... Але... але погляньте на вузлики, що залишилися у долі дитини... Ці вузлики нагадують шрами, які у непогоду ниють, нагадуючи про себе... І чи загояться вони, невідомо... Та ось любити дитина навчилася ще міцніше, цінувати кожну щасливу хвилину ще яскравіше. В її серці навіки оселився могутній птах із душею надії та крилами віри...

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.