Батьківські збори у 2 класі

Опис документу:
Нетрадиційні батьківські збори – це новий формат спілкування з батьками. Цікаві тренінги, інтерактивні вправи, ігри, зустрічі з фахівцями за круглим столом допоможуть освітянам і батькам стати партнерами на засадах довіри і поваги.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Батьківські збори № 5

Тема: Як навчити дитину вчитися

Мета: виявити проблеми взаємодії батьків з дитиною щодо подолання навчальних труднощів, розширити обсяг знань батьків про форми і методи вирішення виниклих проблем з дітьми; спрямувати зусилля батьків на те, щоб дитина прагнула вчитися з найбільшим успіхом; надати їм рекомендації щодо того, як формувати у дітей навички самоконтролю, вміння працювати самостійно; розвивати у батьків позитивне ставлення до школи; активізувати батьків щодо участі у вихованні і навчанні учнів

Обладнання: повітряні кульки, паперові квіточки, презентація, плакати, пам’ятки для батьків, аудіозапис, інтерактивна дошка, комп’ютер,

На екрані дошки висловлювання видатних людей:

Заняття в школі можуть лише надати розумові правила, добуті чужим трудом. Але здатність користуватися ними, розвиває виключно домашня самостійна праця

І. Кант

Не соромно чого-небудь не знати, але соромно не хотітися вчитися

Сократ

Наші діти — це наша старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це наша провина перед іншими людьми

А. С. Макаренко

Корінь навчання гіркий, а плоди його солодкі.

Аристотель

Хід проведення

1.Привітання

Вправа «Комплімент»

Всі учасники зборів стають у два кола, обличчям один до одного в парах.

Зовнішнє коло говорить своєму партнерові комплімент. Інше – дякує й, крім того, говорить про себе щось гарне. Потім вони міняються ролями та повторюють вправу.

2. Вступне слово вчителя

«Знання – це гість, а розум – це хазяїн, у добрій спілці жити треба їм. Хто має розум і багато знає, - той буде довше сильним і міцним. А сила, що без розуму, - недужа, бо все робити буде навмання. Тож для творіння, друже, виховуй розум і бери знання». Так говорив Давид Гуліо і з цим не можна не погодитись.

Надто складно передбачити майбутнє дітей, покладати на школу відповідальність забезпечити їх знаннями і вміннями на все життя. Нестабільність світу, інтенсивність соціально-економічних і технологічних змін зумовлюють потребу вчитися впродовж життя. Тому одне з найважливіших завдань – навчити дитину вчитися.

Світ, у якому доведеться жити сучасним дітям, змінюється вчетверо швидше, ніж наші школи. У класи приходять нові покоління, які живуть в інформаційному суспільстві, в цифровому середовищі, тому необхідно переосмислити самоцінність знань («Знання – це скарб, а вміння вчитись – ключ до нього»).

Тому і була вибрана саме така тема зборів.

3.Очікування

Вправа «Мікрофон»

Чого ви очікуєте від цих зборів?

(Батьки по черзі дають відповідь на запитання)

4. Вправа « Аплодисменти».

Попробуйте аплодувати однією рукою. (Батьки аплодують.) Виявляється, що робити це не дуже зручно. Я готова вам дати свою долоню. Давайте попробуємо разом. Давайте завжди посміхатися, коли ми щось будемо робити разом. Пам’ятайте, яким би професіоналом не був вчитель, він не зможе нічого зробити сам. Тільки разом ми зможемо досягти успіхів.

  1. Міні -лекція вчителя

В. Сухомлинський підкреслював, що головне завдання початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інструментом, на думку відомого педагога, є п’ять умінь: вміння спостерігати; думати; висловлювати думку про те, що бачу, що роблю, думаю, спостерігаю; читати; писати.

У північних народів є простий і мудрий афоризм: «Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити людину ловити рибу, вона буде ситою все життя". Так і в навчанні: корисно, якщо ми допоможемо своїм дітям розв’язати задачу, виконати вправу, написати твір, вникаємо у їхні щоденні турботи. Але цього мало, адже мета сучасної школи і родини підготовка дитини не до окремого уроку «на завтра», не для високої оцінки, а виховання її як особистості, яка здатна навчатися впродовж життя, відчувати цінність знань, свідомо прагнути ставати все кращою. А для цього необхідно виховувати з перших років навчання допитливість і працелюбність як основні риси особистості, привчати дітей до організованого, систематичного здобуття знань, яке вимагає розвинених розумових, фізичних і вольових зусиль. Як би не склалася подальша доля наших учнів, загальний розвиток буде їм потрібний у будь-якій галузі діяльності.

  1. Вправа «Асоціативний кущ»

Давайте попрацюємо разом. Нам потрібно дібрати асоціації до словосполучення «Успішність навчання» і записати їх на квіточках.

Квіточки прикріплюємо на дошці.

  1. Проблемна ситуація

-Що заважає і що допомагає дитині вчитися?

Батьки висловлюють власні думки.

  1. Перегляд презентації «Що заважає і що допомагає дитині вчитися»

  2. Лекція вчителя

«Хіба школяр не вміє вчитися?» - скажете ви. Виявляється, що так. Невміння вчитися найчастіше є причиною того, що діти вчаться нижче своїх можливостей або досягають певних результатів ціною надмірних зусиль.

Щоб сформувати в учнів вміння вчитися, раціонально оволодіти знаннями, важливо виробити цілий комплекс різноманітних організаційних та інтелектуальних умінь, які забезпечують самостійність у навчанні.

Яка участь Вас, як батьків, у даному процесі? Сім’я в цьому процесі виконує чи не головну роль.

На думку О.Я.Савченко, сiм’я може зробити дуже багато: привчати дiтей до виконання режиму дня, виховувати органiзованiсть, озброювати рацiональними способами запам’ятовування, розвивати мислення, спостережливiсть i обов’язково — прагнення до самостiйної працi.

Одна з головних турбот батьків - це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння й навички, необхідні для життя й для майбутньої спеціальності. Діти вчаться в школі, але їхні успіхи багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку дитини до школи, дали потрібний настрой з перших днів навчання.

Ви, щодня спілкуючись з дітьми, можете зробити дуже багато, щоб виробити у них доцільний трудовий ритм життя-звичку до організованості. Тоді щоденне приготування уроків стане органічною потребою, а марно згаяний час буде взятий до уваги як неприємний виняток. Передусім, змалечку потрібно попереджувати замкненість тільки на розважальних потребах, залучати дітей до більш цікавих, корисних справ. Це дуже непростий шлях. Відразу хочеться застерегти від очікування швидкого результату у переконуванні дітей і від сподівання, що є якийсь універсальний засіб впливу на сина чи доньку, які вперто не бажають учитися. Багатьом дорослим здається, що учень погано вчиться, бо «не хоче вчитися» - і край. Звідси й заходи впливу: змусити його хотіти. Вдома батьки забороняють брати участь у гуртках, секціях, дивитись телевізор, не пускають на вулицю, не купують обіцяних речей. А наслідок? Як правило, конфліктна поведінка, відчуженість від школи, образа на вчителя.

Син або дочка повинні добре засвоїти правило: «Роботі (справі) - час, потісі - година»; знати, що година відпочинку й розваги приходить тільки тоді, коли приготовлені уроки. Інакше дитина може витрачати час на комп'ютер, телепередачі, музику й т.д., а уроки залишати на потім. Іноді дитина бідує не тільки в контролі, але й у допомозі по виконанню домашнього завдання.

За навчальною роботою дітей батьки найчастіше спостерігають під час приготування домашніх завдань. У молодших класах діти частенько просять старших допомогти розв'язати складну задачу, розібратись у вправі, пояснити незрозуміле слово...

Педагогіка вимагає, щоб, надаючи таку допомогу, батьки ні в якому разі самі не виконували письмові завдання за дітей, не давали готових відповідей, які сковують власну думку. Батьки повинні показати практичні прийоми виконання завдання: розібрати з дитиною умову завдання або вправи, допомогти в роботі над картою, підказати, як вивчити вірш, побадьорити учня, зміцнити його віру у свої сили, послухати його переказ тексту підручника, частіше пропонувати скористатися інформацією з різного роду словників і довідників, навчити ними користуватися. Така робота не проходить даром, і в остаточному підсумку дитина опановує навичками навчальної праці.

Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного дня, до розповіді дитини про те, що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроках, що задали додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі у їхньої дитини, і можуть разом із учителями знайти вихід і допомогти йому. Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитячі лінощі, неретельність , необов'язковість відразу ж впадають в око, і якщо вчасно не звернути уваги на систематичні недоробки при виконанні домашніх завдань, це може привести до відставання.

Великий український письменник і вчений І.Я.Франко писав:

Хто в першій чвертині життя

Знання не здобув,

А в другій чвертині життя

Добра не здобув,

А в третій чвертині життя

Хто чесним не був,

Той скаже в четвертій: “Бодай би

Я в світі й не був”.

Наші діти у тій “чвертині життя”, коли їм пора здобувати знання у наполегливій напруженій праці. І це їхній обов’язок, без виконання якого повною мірою вони не стануть такими повноцінними людьми, якими могли б і мали б стати. Лінуючись учитися, вони не розвинуть у собі всіх можливостей, закладених творцем людини.

Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягара навчання – це небезпечні близнюки, матір’ю яких є вузькість, обмеженність духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності”, - писав В.Сухомлинський.

З перших класів дуже часто починають погано вчитися ті учні, яким до школи мало читали дитячих книжок та віршів, рідко й нецікаво відповідали на нескінченні дитячі «чому». У таких батьків діти бувають непідготовлені до початку навчання, а тому вже з перших днів шкільного життя, відчувши, що знають і розуміють менше за своїх однокласників, вони ніяковіють, не підносять руки на уроці, соромляться відповідати на запитання вчителя. І, звичайно, їм набагато важче засвоювати пояснення педагога. Все це викликає у дитини прикрі переживання. І дуже скоро школа, до якої вона з такою радістю йшла в перший день, стає неприємною.

Батьки повинні помітити ослаблення активності дитини в навчанні й вчасно допомогти йому (додаток 1)

Придивіться і подумайте, чи працюють ващі діти в силу своїх природних задатків і можливостей. Деякі батьки допускають помилку, потураючи дітям ще й у виборі улюблених і неулюблених предметів. Мовляв, тобі, сину, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов’язково захоплюватися історією чи літературою.

До знань не можна ставитися так прагматично: знадобляться вони чи ні у майбутній роботі. Знання потрібні ще й для багатого, різнобічного, щасливого духовного життя, не повязаного безпосередньо з працею. Не бійтесь того, що вашим дітям заважко вчитись. Адже небезпечніше, коли їм надто вже легко.

Одні батьки насамперед піклуються про те, щоб збудити у своєї дитини інтерес до набуття знань, викликати бажання вчитися, потребу дізнаватися про нове, і не тільки на уроці, прагнення завжди шукати відповіді на запитання, що виникають в житті, під час занять, читання книг. Такі батьки й матері стоять на правильному шляху.

Інші батьки, зосереджуючи увагу дітей тільки на одержанні відмінних і добрих оцінок, мимоволі звужують мету їхнього навчання. В таких сім'ях з молодших класів звикають навчатися заради оцінки, а дорослі обмежують свою допомогу їм у навчальній роботі перевіркою того, наскільки добре вивчено за підручником заданий матеріал. Це зовсім не головний, не найкращий прийом надання допомоги в домашніх завданнях. Він потрібний тільки якийсь певний час у початкових класах або під час надолужування пропущених знань.

З переходом дитини з класу до класу поступово змінюються методи керівництва її домашніми заняттями. Звичайно, при цьому враховують рівень набутих знань, характер дитини, її вміння самостійно працювати і багато іншого.

Не лише діти, а й ми, дорослі, з інтересом ставимося до справи тоді, коли вона у нас іде гаразд. Які ж умови слід створити дитині в сім'ї, щоб у неї добре йшла навчальна робота? Як навчити дитину вчитися?Як сформувати потрібні вміння?

  1. «Мозковий штурм»

-Як організувати роботу дитини вдома? Які необхідно вміння і навички формувати?

Батьки висловлюють свої думки стосовно організації роботи дитини вдома, формування необхідних вмінь і навичок.

  1. Лекція вчителя

Щоб навчити дитину вчитися, важливо сформувати у неї такі вміння:

- організовувати своє робоче місце;

- планувати свою майбутню діяльність;

- точно виконувати вказівки;

- уміло користуватися підручником;

- контролювати виконану роботу.

Як ми уже пiдкреслювали, успiшне навчання молодших школярiв тiсно пов’язане з організацією їх робочого мiсця. Дитина повинна вмiти вiдiбрати все необхiдне для заняття, правильно розташувати навчальне приладдя на столi, пiдтримувати порядок на робочому мiсцi протягом виконання домашнiх завдань. Це допомагає уникнути побiчних подразникiв, зосередитися, мобiлiзувати всi сили на роботу.

Щоб навчити дитину вчитися, важливо сформувати в неї умiння планувати майбутню дiяльність, тобто визначати мету роботи, вiдбирати необхiднi прийоми й виконання, встановлювати їх послiдовнiсть, здiйснювати контроль за ходом роботи згiдно з накресленим планом. Варто виробити в учнiв узагальнений пiдхiд до виконання будь-якого завдання: спочатку треба подумати, а потiм виконувати. Привчайте дитину мiркувати так: з чого почнеш роботу, що зробиш потiм, чим закiнчиш, як перевiриш. Не скупiться на похвалу, заохочуйте найменшi прояви самостiйностi: "Ти чiтко спланувала свою роботу, працювала за планом, нiчого не пропустила, тому i виконала завдання правильно. Я рада за тебе.”

Якщо на перших порах дитинi важко передбачати послiдовнiсть виконання роботи, батьки з успiхом можуть використовувати прийом «роби, як я” («Якби я це робила, — каже мама, — я б спочатку …»).

Щоб скласти план твору, учень повинен: уважно прочитати текст, подiлити його на логiчно завершенi частини, до кожної частини пiдiбрати заголовок, чiтко та стисло його сформулювати i записати. Слiд пам’ятати, що цим складним умiнням дiти оволодiвають поступово. Спочатку вони вчаться вiдповiдати на запитання щодо прочитаного, дiлити текст на частини, визначати (з допомогою вчителя) головну думку. І лише в 4 класi молодшi школярi оволодiвають умiнням членувати текст на логiчно закiнченi уривки, складати план, проводити спостереження за змiстом i логiкою абзацiв. Центральна ланка у складаннi плану — вмiти визначити головну думку твору.

Таким чином, ми видiлили наступне умiння, яке необхiдне для того, щоб навчити дитину вчитися — вмiння визначати головнi i другоряднi ознаки. У процесi навчання школярi дiзнаються, що всi ознаки, якi притаманнi даному предмету, подiляються на головні i другоряднi. Головнi - це ті, якi завжди належать предмету, без яких вiн не може iснувати. Другоряднi ознаки в одному випадку можуть належати даному об’єкту, а в iншому — нi. Так, наприклад, головна ознака м’яча — кругла форма. Оскiльки вiн може бути великим i маленьким, червоного або синього кольору, то розмiр i колiр м’яча -  ознаки другоряднi. Пограйте з дитиною у гру "Хто бiльше?”. Виберiть якийсь предмет (наприклад, снiг) i постарайтеся видiлити якнайбiльше властивостей (холодний, блискучий, бiлий, м’який, iскристий, раннiй, глибокий, дрiбний, несподiваний тощо). Якi серед цих ознак головнi? Чому? Помiркуйте разом.

З початкових класiв дитину варто привчати точно виконувати вказiвки дорослого. Адже, як правило, у процесi виконання домашнiх завдань часто виникають такi питання: «Переписувати у зошит вправу чи виписувати лише окремi слова?», «Задачу розв’язувати окремими дiями чи виразом?» та iн. Щоб цього уникнути, важливо, насамперед, навчити дитину уважно слухати вчителя, найважливiше записувати у щоденник.

Умiння вчитися включає в себе i навички умiлого користування підручником. Дитина повинна вмiти швидко знаходити тi сторiнки, на яких буде працювати. Ефективним у даному випадку є використання закладки, яка перекладається з уроку на урок на потрiбне мiсце. Поряд з цим важливо вчити дiтей знаходити за вказаним номером сторiнку у пiдручнику. Iншим орiєнтиром, за допомогою якого школяр може швидко вiдшукати потрiбний матерiал, є номер вправи чи задачi (додаток 2)

Обов’язковою умовою повноцiнного навчання є формування у молодших школярiв умiння контролювати виконану роботу. Вченi стверджують, що оволодiння контрольними умiннями здiйснюється двома шляхами: вихованням потреби в самоконтролi i озброєнням дитини конкретними способами контролю.

Таким чином, спонукання дорослих: "Перевiр роботу! Ще раз перевiр!” — малоефективнi. Важливо практично ознайомити дитину з тим, як переконатися, чому вiдповiдь правильна або в чому її помилковiсть.

Народна мудрiсть говорить: "Хто думає, той i розум має”. Тому частiше ставте перед своїми дiтьми запитання: "Чому ти так думаєш?”, "Як це можна довести?”, "Ти впевнений?”, "Чому ти вважаєш цей шлях правильним?” та iн. Не скупiться на похвалу, помiчайте найменшi успiхи у навчаннi: «Минулого разу ти допустив шiсть помилок у завданнi, а цього разу лише три”. "Молодець, ти вже навчився розв’язувати задачі на двi дiї”. Дитинi так потрiбна ваша підтримка!

Бажаючи допомогти дитині у навчанні ,слід запастися терпінням, але щодня діяти наполегливо. Відразу передати дітям зернину своїх знань – неважко і приємно. Разом з цим щоденно привчайте дітей до виконання режиму дня, виховуйте організованість, розвивайте мислення, спостережливість, загартовуйте волю, привчайте піклуватись про свій організм. Адже нерідко буває так: дитина здібна, вміє щось робити, але не хоче, і, навпаки, хоче, але в неї зразу не виходить, вона втрачає інтерес, нагромаджує прогалини, і предмет стає незрозумілим, ненависним.

Отже, передусім, радимо поспостерігати, придивитись, як працює над уроками син чи донька, скільки і на що витрачає часу, який предмет подобається, а який – ні і чому.

  1. Релаксація «Я- весняне сонце»

Для того , щоб відчувати себе вільніше , я Вам пропоную опертися на спинку стільця і трішки відпочити .(звучить музика)

А тепер глибоко вдихніть і видихніть. Повільно заплющуйте очі. Подумайте про те, що незабаром прийде весна, й уявіть себе весняним сонечком, від якого йде безліч промінчиків любові, доброти, ласки, тепла, вміння розуміти один одного…

Ваші промінчики падають на землю, і ви бачите як там проростають чудові квіти . Падають на дерево-і розпускаються бруньки, дерева зацвітають. Від ніжного дотику промінчиків співають птахи. І хоча наша планета дуже велика, ви спроможні зігріти її всю! Бо ви не самі! З Вами Ваші діти – сонячні зайчики. Від їхніх ніжних поцілунків радіє все навколо: люди, тварини, рослини… А які щасливі ви! Адже вони – найцінніше , що у вас є, а їхній сміх - найкраща музика для вас!.

Тож несіть своє «Я-сонце »у ваші домівки, сім’ї. Даруйте ці промінчики вашим близьким і вашим дітям-сонячним зайчикам !

Подумки цілуйте своїх дітей і розплющуйте очі.

  1. «Аналіз ситуацій». Робота в групах

(Батьки об'єднуються в групи за кольором очей)

Ситуації:

Презентація

Презентує рішення той, хто вищий на зріст.

14.Ознайомлення з памяткою (додаток 3)

15.Вправа «Допомога»

Завдання для батьків: однією рукою зняти з зап’ястя, надіту резинку. Вирішення завдання демонструє вчитель. Підходить до учасників з проханням допомогти. Висновок: не всі завдання можна виконати без сторонньої допомоги.

Якщо допомоги потребуємо ми, дорослі, то ще більшої – ваші діти. Не відмовляйте їм в цьому.

  • Спілкуючись зі своїми дітьми, користуйтесь, будь ласка, порадами для батьків «Один день – без нотацій» (додаток 4)

 16. Вправа "Емоційний ланцюжок".

Усі батьки стають у коло, кладуть ліву руку на плече сусіда і по черзі один за одним дякують сусідові зліва за гарну роботу, позитивні емоції, висловлюють побажання.

17. Вправа "Куля мрій"

Ми всі любимо мріяти, незважаючи ні на що, і всі ми хочемо, щоб наші мрії здійснювалися (вчитель розкидає різнокольорові кульки). Піймайте кожен свою кульку мрії та намалюйте або напишіть свою мрію на ній, користуючись маркерами. Давайте об’єднаємо всі кульки мрій в один великий оберемок, нехай всі такі різні і водночас однакові бажання здійсняться.

Додаток 1

Пам'ятка для батьків

«Як допомогти дитині добре вчитися?»

  1. Поговоріть із дитиною про її ставлення до навчання: чому вона вчиться, чого боїться найбільше (розчарувати батьків, зробити помилку, не отримати бажаного результату тощо).

  2. Розвивайте її пізнавальні інтереси, її потреби в інтелектуальній активності.

  3. Розкажіть їй, що оцінка, яку вона отримує, не так важлива, як важливо те, про що вона дізнається. Про оцінки забудуть, а знання залишаться.

  4. Відзначайте її досягнення, акцентуючи увагу не на оцінці, а на отриманні знання, уміння. Дитина повинна відчути, що не оцінка відіграє вирішальну роль, а те;, за що вона її отримала.

  5. Розкажіть їй, як багато вона може пізнати в школі і як цікаво буде з кожним роком набувати все нових і нових знань.

  6. Учіть дитину планувати свою діяльність. Якщо вона навчиться ставити перед собою конкретне завдання, то це спонукатиме її до діяльності.

  7. Заохочуйте будь-які її починання, навіть якщо результат не буде миттєвим.

« Памятка для батьків»

1.Сперечайтесь, але не сваріться.

2. Обговорюйте, але не оговорюйте.

3.Звужуйте арену конфлікту типу «ти завжди».

4. Забудьте, що було вчора, не накопичуйте злості до останньої краплі.

5.Охолоньте!

6. Вмійте поставити себе на місце іншого.

7.Утверджуйте не власне «Я», а справедливість.8. У незгодах шукайте не істину, а згоду.

9. Менше зясовуйте стосунки - більше створюйте.

Додаток 2

Основнi вимоги до роботи з навчальною книгою у початкових класах:

1) вмiти користуватися змiстом, тобто знати, що назви всiх оповiдань, вiршiв, байок є у змiстi, тому, щоб знайти потрiбний твiр, не треба гортати сторiнки, швидше буде знайти його назву у змiстi, а потiм, за номером сторiнки, — у книжцi;

2) користуватися пiдрядковим словником, у якому пояснюються невiдомi або маловживанi слова з читаного твору;

3) знаходити червоний рядок (початок абзацу), абзац (частину твору в промiжку мiж двома червоними рядками).

При заучуваннi вiршiв рекомендуємо молодшим школярам таку послiдовнiсть дiй:

1. Уважно прочитай вiрш, вдумайся у його змiст (що за чим iде).

2. Завчи перший стовпчик, потiм другий.

3. Повтори перший з другим.

4. Завчи третій стовпчик.

5. Повтори перший, другий, третiй i т.д.

6. Повтори вiрш ввечері i зранку, дотримуючись вiдповiдної інтонації. Невеличкий вiрш краще прочитати 2—3 рази весь, а потiм вiдтворити

Додаток 3

Додаток 4

ОДИН ДЕНЬ – БЕЗ НОТАЦІЙ

(поради батькам)

1.     Будіть дитину спокійно; коли вона прокинеться, мусить побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не дорікайте за помилки і через необачність, навіть якщо "вчора попереджали ".

2.     Не квапте, вміння розрахувати час – ваше завдання, і якщо це вам погано вдається, то провини дитини в цьому немає.

3.     Не виряджайте дитину до школи без сніданку, їй потрібно багато попрацювати.

4.     Не прощайтесь, попереджаючи та наставляючи: "Дивись, не пустуй", "Поводь себе добре", "Щоб сьогодні не було поганих оцінок" т.п. Побажайте успіху, знайдіть декілька ласкавих слів. У дитини попереду важкий день.

5.     Забудьте фразу "Що ти сьогодні одержав?" Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте розслабитись (пригадайте, як ви самі почуваєтесь після важкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми). Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися чимось, не відмахуйтесь, не відкладайте на потім, вислухайте, це не забере багато часу.

6.     Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.

7.     Вислухайте зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати допит і постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини.

8.     Після школи не поспішайте посадити виконувати уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (а в першому класі добре було б години півтори поспати ) для відновлення сил. Найоптимальніший час для приготування уроків від 15до 17 год. Заняття вечорами некорисні, завтра прийдеться все починати спочатку.

9.     Не примушуйте виконувати всі уроки за раз, після 15-20 хв. занять необхідні 10-15 хвилинні "перерви".

10. У спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умов: "Якщо ти зробиш, то..." Інколи умови стають нездійсненними і не залежать від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній ситуації.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.