П. Куліша - перший український професійний літературний критик,перекладач.

https://youtu.be/S8cNJLsL25U На основі переглянутого матеріалу записати біографію в зошит

Кожний письменник першої половини XIX ст., пишучи твір про минуле своєї країни, неминуче підпадав під вплив В. Скотта, який в історичних романах відобразив боротьбу волелюбної   Шотландії за незалежність від Англії.  Цього впливу зазнав і П. Куліш.  Працювати над романом  він почав  ще з 1843 року. Загалом написанню книги автор присвятив 14 років. Перша редакція була завершена вже 1846 року. Проте арешт і заслання ( 1847 – за участь у Кирило - Мефодіївському братстві) перешкодили публікації повного тексту твору. У 50-х роках Куліш створює другу редакцію твору.

1857 року «Чорна рада» виходить друком одразу українською (в Петербурзі) та російською (в  Москві) мовами. Автор навмисно написав свій твір двома мовами.

На долю українців випали найсуворіші випробування. Це постійні набіги зажерливих татар, вікове залежне становище, тяжка праця,нужденне існування. Чому ж так сталося? У цьому допоможуть розібратися історичні факти, які ми розглянемо перед опрацюванням роману «Чорна рада».

               Відчуваючи наближення смерті,  Богдан Хмельницький на 6 серпня 1657 року скликав  велику раду Запорізького війська. Вийшов перед нею, підтримуваний двома старшинами. За звичаєм, зняв шапку і мовив схвильованим голосом: «Цілих десять років я присвятив служінню батьківщині, ні шкодуючи ні здоров’я, ні життя свого… Тепер я немічний, помираю і лишаю вас, мої братове, вашій долі. Дякую вам усім, дорогі братове, за ту честь, яку мені виявили, обравши своїм гетьманом, за вашу вірність і слухняність. Дякую за вашу мужність у тридцяти чотирьох битвах з поляками, уграми, волохами і татарами, а ще  дякую особливо  за ту згоду і братерський союз, які підтримували нас у тяжкі дні. Повертаю вам булаву, бунчук, знамено, печатки – символи моєї влади. Виберіть собі іншого гетьмана, а мене, братове, вибачте по – християнськи, якщо слабкістю своєї людської натури когось з – поміж вас образив…  Помираю стурбованим вашим майбутнім. Не знаю, що станеться після моєї смерті, але благаю вас, поки ще живу, вільно виберіть собі гетьмана. Як знатиму ваш вибір, помру із спокійним серцем»

Козаки не підтримали  кандидатуру Виговського, яку запропонував Хмельницький.    Вони хотіли, щоб гетьманом став син  Хмельницького Юрій, якому на той час було 16 років.  «Довго він опирався, а далі, зборений настійністю козаків, покликав свого сина і вручив йому булаву», - писав Проспер Меріме. Гетьман попросив, щоб у його сина були добрі порадники.

16 серпня 1657 року  гармати і жалобні дзвони Чигирина сповістили козаків про смерть їхнього гетьмана. Помер  Хмельницький у розпачі за майбутнє своєї батьківщини, передбачаючи, що Юрій не зможе продовжити його справу. 21 жовтня 1657 року на Корсунській раді  старшинські угруповання відійшли від принципу спадковості влади. Івана Виговського було  обрано гетьманом України  в атмосфері гострих суперечностей та посилення московського тиску.

Багато чорних сторінок знаходимо в історії українського народу. Не тільки слави у важких боях здобували  наші пращури, а й зазнавали поразок.  60-80 роки XVII ст. увійшли в історію як доба Руїни.

Після смерті Б. Хмельницького гетьманська держава почала занепадати.

Її розкололи на дві частини ( по Дніпру).

Правобережна Україна:  претендент Павло Тетеря( кандидатуру підтримувала Польща). Спроба Тетері об’єднати Правобережну й Лівобережну Україну під владою Речі Посполитої зазнала невдачі. Населення не бажало повернення польсько – шляхетських порядків.

Лівобережна: претенденти переяславський полковник Яким Сомко та кошовий отаман Іван Брюховецький. 1662 року на  Козелецькій старшинській раді гетьманом обрано Сомка. Він був наказним гетьманом

( тобто виконуючим обов’язки), оскільки царський уряд не затвердив це обрання. Адже Сомко виступав за сильну гетьманську владу й засуджував свавілля царських воєвод.

 Іван Сомко( бл. 1619 р- 28.09.1663)

Походив з переяславських  міщан, був рідним братом першої дружини Богдана Хмельницького Ганни. Козацькі літописи подають Сомка як людину великої вроди й розуму. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли помер Хмельницький, а булаву не втримали ні Виговський, ні Юрась , Сомко активно прагнув зібрати чорну  раду ( такі ради  були підступними стосовно правлячого гетьмана). Був далеко не ідеальною людиною, не цурався, як і Брюховецький, писати доноси на своїх конкурентів царю. Перед Ніжинською радою повівся благородно, готовий  був поступитися булавою Васюті, щоб тільки гетьманом не став Брюховецький. Та було вже пізно. Іванець використав усі можливості, щоб бути обраним. Після поразки Сомко попросив притулку й оборони в російських представників, але ті видали його Брюховецькому. Через три місяці був страчений.

Іван Брюховецький ( бл. 1623р. – 17.06.1668р.)

 Завоював найбільшу довіру царського уряду, всіляко доводячи свою вірність Росії. Завдяки ораторському таланту і відвертій демагогії( нещирим обіцянкам і гаслам) він набув великої популярності серед запорозьких низів, незаможного козацтва. Брюховецький уміло використовував їхнє невдоволення заможною старшиною, щоб прокласти собі шлях до гетьманства. Завдяки російській підтримці 1663 року в Ніжині представник запорозьких низів і незаможного козацтва став гетьманом. Своєю поступливістю цареві він найбільше  влаштовував Росію. Брюховецький не збирався служити інтересам тих, хто його висунув на гетьманську посаду.  Дбав насамперед про власне збагачення й добивався привілеїв для найближчого старшинського оточення. Царські воєводи переписували мешканців міст і сіл, стягували з них податки. Через це спалахували народні повстання проти воєвод і гетьмана.  Розчарування царським урядом настало і в Брюховецького. У лютому 1668 року він підняв антиросійське повстання.  До  середини березня з більшої частини Лівобережжя було вигнано царських воєвод. У червні під час переговорів між правобережним і лівобережним гетьманом проти Брюховецького піднявся заколот і його було вбито ( розірваний заживо лівобережними    козаками за запроданство Москві). За наказом   Петра Дорошенка його було поховано у м. Гадячі з усіма гетьманськими почестями в соборній церкві Богоявлення Господнього. Епітафію на смерть  написав видатний церковний та культурний діяч Лазар Баранович.

Саме в романі П. Куліша й зображено один з етапів занепаду української державності. Гетьмани воювали між забою за владу, а Україна спливала кров’ю. 1663 рік вважається початком доби Руїни. Українську державність остаточно було втрачено.

Визначення  жанру твору.

«Чорна рада» - історичний роман – хроніка.

Словникова робота.

Історичний роман -  це твір, сюжетно побудований на історичному матеріалі, основним предметом зображення є історичні події. У такому романі масштабно замальовується певна доба та її видатні діячі.

Роман – хроніка - великий за обсягом прозовий твір, в якому послідовно розкриваються значущі суспільні, історичні, родинні події протягом тривалого  часу.

5. Походження назви роману.

«Чорна рада» - перший український історичний роман, написаний 1857 року. Існують наступні версії, які пояснюють назву роману П. Куліша.  Ніжинська рада 27- 28 червня 1663 була названа чорною, бо в ній уперше в українській історії брала участь біднота( чернь). Інша версія пов’язана  з багатозначністю слова чорна.  Це слово в українській історії часто вживається у значенні підла, незаконна, злочинна.( Наприклад, фразеологізм чорна душа  означає підступну, безсердечну, вкрай невдячну, зрадливу людину). В історії України  чорними називали ті ради, наслідком яких було не демократичне волевиявлення, а державний переворот. Ніжинська рада – одна з них. Голота

( чернь) голосувати не мала права, значна кількість реєстрових козаків не прибула. Зазвичай переможець ніколи не вбивав переможеного.  У творі показано навпаки – Сомка було страчено.

6.  Історична основа й авторська уява.

Усіх персонажів умовно можна поділити на дві групи. Це реальні історичні постаті діячів доби Руїни Яким Сомко, Іван Брюховецький, Василь Золотаренко, Михайло Вуяхевич, князь Данило Великогагін( у романі – Гагін). Інша група створена  уявою автора, здебільшого це романтичні образи, переважно представники простого люду, козацтва( родина Череванів – Михайло, Мелася, Леся; полковник Шрам, Петро, Кирило Тур). Є  версія, що полковника Шрама Куліш міг змалювати на основі реальної історичної постаті Шрамка, тому що чорнова назва твору  російською мовою «Сотник Шрамко и его сыновья». Тому поділ персонажів досить умовний. Дійові особи роману( історичні та вигадані) можна згрупувати відповідно до основного конфлікту:  вони є прибічниками  Якима Сомка чи  Івана Брюховецького.

7. Романтичність стилю.

Розгляньте наведену таблицю й доведіть, що «Чорна рада» відповідає напряму романтизму.

                                      Риси романтизму

• Зображення виняткових героїв у незвичайних ситуаціях, їх не –типовість.

• Викриття й осуд вад соціально несправедливого устрою, протест проти гноблення людини людиною, відстоювання права кожного громадянина суспільства на особисту свободу, вільний розвиток – фізичний і духовний.

• Основні герої - гетьман, козак – запорожець, кобзар, народний месник; порушення проблеми обов’язку  героя перед народом.

• Інтенсивне використання фольклорних тем, сюжетів, образів, жанрів.

• Емоційна напруженість у зображенні подій, ситуацій, обставин, характерів, інтенсивне використання гіпербол, символів, риторичних фігур, зокрема інверсії.